Роксоляна

1

Кочубей Ю. До специфіки українського орієнталізму // Східний світ, 1996. № 2. – С. 134–139.

2

Кримський А. Ю. Історія Туреччини. – К.-Л., 1996. – С. 201–213.

3

Самуель Твардовський. Див. про це далі в тексті.

4

Див. Книш, Ірена. Імператорська карієра Анастазії Лісовської // Відгуки часу. – Вінніпег, 1972. – С. 254–255.

5

Askenazy Sz. Listy Roksolany // Kwartalnik historyczny,1896, vol. X. – S.113–117.

6

Вернадский Г. В. История России. Россия в Средние века. – Тверь – Москва, 1997. – С. 33–35.

7

Dictionnaire des de littérature de langue française. A-D. Bordas. – Paris, 1994. – P. 318.

8

Докладніше див. Наливайко Д. С. Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі ХІ—ХVІІІ ст. – Київ, 1998. – С. 200–204.

9

Ми погоджуємося з Д. С. Наливайком. Див. попередню примітку. – С. 207–208.

10

Nahai, Gina B. Moonlight on the Avenue of Faith. New York, 1999.

11

Nahai, Gina B. Roxane ou le saut de l’Ange. Paris, 2000.

12

Книш, Ірена. Імператорська карієра Анастазії Лісовської // Відгуки часу. – Вінніпег, 1972. – С. 248–249.

13

Дефо, Даниэль. Счастливая куртизанка, или Роксана. – Москва, 1974.

14

Див. примітку 5, а також: Zyciorys Roxolany // Tygodnik ilustrowany, 1866. – № 353–355.

15

Назарук, Осип. Роксоляна. – Львів, 1930. Репринт 1990 р. – С. 298.

16

Bilínski Tadeusz. Roksolana «Hasseki», Polka na tronie Sultanów //Ilustrowany Kurier Codzienny. – Krakow, 1930.

17

Див. Книш, Ірена. Згадана праця. – С. 258.

18

Всесвіт, 1994, № 3. – С. 148.

19

Sokolnicki, Michel La Sultane ruthene //Belleten. TTK. Cilt XXIII, 1959. – P. 229–239.

20

Uçtum Nejat R. Hürrem ve Mıhrümah Sultanların Polonya Kirali II. Zigsmund’a yazdınları Mektuplar //Belleten. TTK. 1980, Cilt XLIV. Sa. 176. – P. 697–715.

21

Галенко О. Витівки українського орієнталізму // Критика, 1999, ІІІ, ч. 4 (18). – С. 15.

22

Çaǧatay Uluçay M. Osmanlı Sultanlarına Aşk mektupları. – Istanbul, 1950.

23

Gülcü Ali Ihsan Iki hayırsever sultan. Kanuni’nin eşi ve kızı // Tarih ve Medeniyet. – Istanbul, mayis 1995, № 15. – P. 49–56.

24

Корнюшин Ф. Не вір очам своїм // Комуніст, 8 липня 1926 р.

25

Мишанич, Олекса. Історичні романи Миколи Лазорського // Повернення. – К.,1997. – С. 123–127.

26

Крамар, Євген. Славетна українка в султанському дворі // Дослідження з історії України. – Торонто-Балтімор, 1984. – С. 137–163.

27

День. —К., 1999, номер від 24.11.99.

28

Загребельний, Павло. Роксоланство // Думки нарозхрист. – Київ, 1998. – С. 88—108.

29

Базів, Василь. Чи станеться нове пришестя Роксолани? // Шлях з рабства. Кн.1. – Львів, 1999. – С. 236–238.

30

Маланюк, Євген. Невичерпальність. – Київ, 1997. – С. 87.

31

Clot, André Soliman le Magnifique. – Paris, 1983. – P. 209.

32

Автентичний опис обіду. – Тут і далі приміт. автора, якщо не вказано інше.

33

Meatus Tartans, Via Nigra, по-турецьки Керван Йолі. Шлях сей мав ще й інші імена так у нашого народу, як і в чужих.

34

Автентичне повір’я нашого народу про татар.

35

З оглядів естетичних не подаємо тут описів іще далеко гірших знущань над полоненими, котрі стверджують автентичні джерела очевидців.

36

Сказано, хай не на зло, – лиха чимало спричинить Дикий сусід, хто тебе баским копитчить конем, – Сказано, хай не на зло, аж ти в суворім вигнанні, Доля найгірша з усіх, лиха тягар на тобі (лат.).

Овідій. Послання з Понту

37

Вірменський оклик.

38

Дефтердар – генеральний поборець податків. Дефтердарів було рівночасно більше. Були се дуже впливові люде.

39

Кафа, тепер Феодозія, де тоді продавали невольників і невольниць на великих торговицях.

40

Автентичне, як і інші описи з недолі невольниць на Сході.

41

Я нещасний і, таким чином, ув’язнений в темниці й обтяжений оковами; лише світло Твоє і Твоя присутність дарували мені волю й дозволили побачити навколо дружні обличчя… (англ.)

Фома Кемпійський. Про наслідування Христа

42

Автентичне.

43

Розуміється, тільки Бог Аллаг.

44

Везир – міністр. Великий везир – премієр міністрів.

45

Шукай, де хочеш, ступай, куди завгодно: і однаково не знайдеш шляху небезпечнішого і вищого за Хресний шлях (лат.).

Фома Кемпійський. Про наслідування Христа

46

Селім І. (Батько Сулеймана Великого) – знаний в турецькій історії під іменем: «Грізний» і «Жорстокий». Уже батько Селіма Баязед пустошив українські землі аж поза Самбір і Перемишль. А Селім побідив Персію та загорнув Сирію і Єгипет, де на його приказ утопили турки в Нілі 20 000 полонених мамелюків. Селім поводився жорстоко і з найближчими родичами. Помер наглою смертю в подорожі 1520 р.

47

Аллагу Акбар! – Боже Всемогучий!

48

Історичні дані про Сулеймана і рід його: Сулейман В. царствував 46 літ (1520–1566). Скоро по вступленню па престол пішов війною проти Угорщини і показався відразу грізним сусідом християнського світу та дуже здібним вождом. Він здобув Білгород над Дунаєм та всі околичні замки, скрізь витинаючи впень залоги, подібно як його батько. Папа Лев Х голосив раз у раз круціяти проти нього. В рік опісля обляг Сулейман в силі 300 воєнних кораблів зі 100 000 війська остров Родос і здобув його від Лицарів св. Іоанна (відомих опісля під іменем Мальтанських) по тяжкій 5-місячній облозі, признавши їм за хоробрість почесну капітуляцію (вони боронилися, поки їм стало пороху). В другім поході проти Угорщини побив її короля Людвика II під Могачем і страшно знищив угорську армію та весь край здовж Дунаю. В р. 1529 пішов війною проти Австрії, обступив Відень і довго бив у ту кріпость з 300 гармат. В тім поході товаришила йому його жінка Роксоляна. Золоті намети її стояли в селі Сіммерінгу. (Тепер ХІ округ Відня). Вдоволився потому щорічним гарачом від Фердинанда в сумі 100 000 золотих дукатів. Опісля пустошив береги Італії. Армію мав поверх півміліонову і 15 000 гвардії яничарів дуже здисциплінованих. Доходи його виносили коло 500 міліонів аспрів річно. Силі його не було рівні в цілім тодішнім світі. Був твердого характеру, відважний, робучий, розумний і справедливий, раз даного слова все вірно додержував. Любив молитву (сам укладав побожні псальми), лови і війну. Се перший монарх нових часів, що з державної каси виплачував постійні значні платні ученим, поетам і артистам. Росту був високого, рухи мав поважні, вираз обличчя дивно лагідний, в поведенню самостійний. Не підлягав нікому, опріч своєї жінки Роксоляни, «невольниці з руської країни», з котрою жив у моногамії – одинокий зі всіх султанів. Але тій одній улягав страшно. Під впливом її тонкої хитрості казав на своїх очах удусити дорослого і здібного, первородного сина свого від першої жінки, Мустафу – в переконанню, що він «заговірщик», хоч той був невинний. Цілі полки турецького війська так плакали на похороні Мустафи, аж заходилися з плачу. Убиття сина було одиноким поганим ділом найбільшого законодавця Турків-Османів. Але й воно було доконане в добрій вірі, що карає руїнника права і держави. Сулейман помер у глибокій старості, переживши всіх своїх ворогів й улюблену жінку Роксоляну, котру любив аж до її смерті. Вона осягнула свою ціль: забезпечила трон султанів свому синові Селімові II. Але ще побачила на нім палець Божий як на престолонасліднику: він розпився (Селім Софт – п’яниця). Від нього зачалася руїна сильної держави Османів. Син Сулеймана і Роксоляни, Селім II царствував несповна 9 літ (1566–1574) і помер з надмірного пиянства и уживання життя, оставивши 10 синів. По нім царствував 22 роки внук Роксоляни Мурад III (1574–1595), чоловік людський, але слабої волі, яку одідичив по батьку-алкоголіку. Бачачи се й побоюючись замішань у державі, рада улемів постановила для забезпечення єдиновластя перевести безоглядно стару, але жорстоку засаду турків: вимордувати всіх братів султана. 18 годин опирався їй у диспуті султан Мурад III, вкінці уляг зі слезами в очах і начальникові німої сторожі подав своєю рукою 9 хусток, щоб удусила його 9 братів, що й сталося. По нім царствували дальші потомки: Магомет III (1595–1603), Ахмед І (1603–1617) і т. д. Ні оден не осягнув уже могутності Сулеймана, але сприт їх прабабки проявився ще не раз у її потомстві.

49

Невольники Порти, яничари й сіпаги, солдатеска.

50

«Гріш на ячмінь» з доходів державних дібр.

51

Т. зв. «Гріш заслони», уділюваний султанським жінкам і одаліскам.

52

Слово двоякого значіння: «Гість, чужинка» і «Дуже шанована».

53

Рання зоря й утрення молитва.

54

T. зв. чорний камінь Авраама, після передання ужитий на фундамент найсвятішої святині мусульман серед арабської пустині.

55

Християнах.

56

Призначіння.

57

Авретбазар – жіноча торговиця, на котрій продавали невольниць.

58

Для того, хто не має дому, усі шляхи ведуть у темряву… (нім.).

59

Сльози не стримати свідкам того, що виробляли з невільниками, які були в полоні в Царгороді, тамтешні люди. Ксьондзів, холопів, шляхтичів – без усяких відмінностей, – одних ціпками гнали на базар, як худобу, інших у путах, третіх – вели в ланцюгах (польськ.).

60

Царгород, Византія, Константинополь, по-турецьки Істамбул (або Стамбул), одно з найкращих міст на землі. Турки здобули його від сварливих византійців раненько, дня 29 мая, 1453 р. за Сулейманового предка Магомета ІІ.

61

Каравелі – кораблі без чердаків.

62

Святий місяць посту мослемів, дев’ятий місяць в їх році.