Курсант

Курсант

«Курсант»

Одесса, 2025

Глава 1

- Чого являєшся мені

Вві сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні,

Сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому вуста твої німі?

Який докір, яке страждання,

Яке несповнене бажання

На них, мов зарево червоне,

Займається і знову тоне в тьмі?

Чого являєшся мені

Вві сні?

В житті ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,

Із нього визвала одні

Оті ридання голосні —

Пісні.

В житті мене ти й знать не знаєш,

Ідеш по вулиці — минаєш,

Вклонюся — навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,

Як я люблю тебе без тями,

Як мучусь довгими ночами

І як літа вже за літами

Свій біль, свій жаль, свої пісні

У серці здавлюю на дні.

О, ні!

Являйся, зіронько, мені

Хоч в сні!

В житті мені весь вік тужити —

Не жити.

Так най те серце, що в турботі,

Неначе перла у болоті,

Марніє, в’яне, засиха,-

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає.

По-людськи вільно віддиха,

І того дива золотого

Зазнає, щастя молодого,

Бажаного, страшного

Того гріха!

(Іван Франко «Чого являєшся мені у сні? ..)

Глава 2

Его боялись, но уважали, ненавидели, но всё-таки любили. На него ставили свечки за упокой и наводили порчи. А он всё продолжал жить, как ни в чём не бывало, и держал в страхе весь Юрфак.

Тёплым майским днём в залитой светом аудитории на втором этаже, продуваемой легчайшим тёплым сквозняком, стояла гробовая тишина. В моменты этой тишины было слышно пение птиц и людей внизу на улице. Все как один следили за диалогом между ним и Никитой:

По аудитории прошёлся смех. Все как будто выдохнули от напряжения