Шепіт у темряві

Пролог

Аліса

Темрява, вона всюди. Я бачу лише силует своєї сестри. Моє серце шалено бʼється. Я чую як вона з кимось розмовляє і її голос тремтить. Тоді помічаю ще одну тінь і моє тіло покривається сиротами від жаху. Невже весь цей час ми помилялися?

Крик, який вириває мене з думок, звучить так різко і голосно.

— Алісо! Біжи геть, біжи!

Гарячі сльози скочуються моїми щоками. Я так хочу допомогти, хочу кричати але нічого не можу, не можу навіть рухатись.

А тоді бачу його і розумію що це кінець.

— Не бійся. Я подбаю щоб ти нічого не запамʼятала. - Його голос спокійний. Як і завжди. - Так буде краще для всіх.

Потім удар. Крик. Біль. Темнота.