Мальва Ланда

ЗАМОК

Несподівано ліс розступився, і перед очима постала широка квітуча долина, на високому пагорбі, весь у густих хащах здичавілої порослі, сірів кам'яними мурами замок. З'ява його викликала у мандрівців приступ шалу. З голосним реготом кинулися вони бігти, спотикаючись і падаючи, та так, що Бумблякевич мало не розчавив собою голову панни.

Замок було збудовано з сірого й чорного каміння, над високими мурами стирчали квадратові зубці. Перед головною брамою, що становила собою вищирену пащу з гострими іклами, стояли два кам'яні стовпи. Над брамою нависав тяжкий тимпан, якого з боків утримували дві масивні підпори, а посередині — різьблений пілястр, трохи вище виднілося два вікна, що мовби заміняли очі. Таким чином замок набирав зловісного виразу, який не віщував нічого приємного. Над брамою височіла широка башта, на кожному зубці якої сиділа крилата химера з роззявленим писком. Башту вінчав гострий стіжок даху, що нагадував складені крила кажана.

Замкова брама, оббита кованим залізом, подалася так важко й з таким голосним скрипінням, мовби прощалася з цим світом. Мандрівці ступили на бруковане подвір'я, посеред якого громадилася облуплена кострубата будівля з двома рядами вікон, зі шпилями, фронтонами й ліпленими каріатидами попід кожним бальконом. Всюди, де лише з'являлася найменша щілинка, пнулися стебла споришу, пирію, кульбаби й подорожника. На самім даху росла молода сосна. А з боків замок був сповитий диким виноградом.

— Як же він занепав за стільки літ! — сказала Емілія. — Без чоловіків ми тут ради не дамо.

— Еге ж, — підтримала її Лідія, — нам неодмінно треба вдало вийти заміж. І то за господарних і діяльних чоловіків.

Двері відчинилися легко й без скавуління, на завісах лищав свіжий шмір. Усередині замку панував порядок і добробут, а в просторому передпокої Бумблякевич побачив заморозника.

— Невже тут є струм? — здивувався.

Заморозник виявився ущерть забитий продуктами. Карлиці, мов навіжені, почали наминати тоненько нарізану шинку, ковбасу і смажену рибу. У пластикових пушках були канапки, паштет, сардельки та інша всячина. А що все воно було німецьке, Бумблякевич хутко здогадався, що це і є та манна небесна, яка цього року почала надходити з Заходу. Ніби для бідних верств населення.

— Що таке струм? — поцікавилася Емілія, перейшовши на непоспішне жування.

Бумблякевич, розуміючи, що карлиці зеленого поняття не мають про фізику і пояснювати доведеться від Адама, сказав тільки, що струм — це магічна сила, а тому ліпше не слід пхати носа у те, що їм невідоме.

З передпокою вони потрапили до зали, обставленої цілком по-сучасному. Попід стінами тяглися бебехаті канапи. Був тут і креденс, заставлений пляшками з розмаїтими напоями. Емілія, довго не роздумуючи, виставила на стіл кілька пляшок і келихи.

— Гуляєм! — гукнула заводіяцьки і розкоркувала шампанське.

— Мені прошу червоного вина, — попросила Адольфина, — а то я ще з голоду знепритомнію.

Сутінки щільними лавами виступили з-за кущів і припали своїми темно-синіми обличчями до шиб, а в сутінках засвічувалося в повітрі сюркотіння, покумкування й попискування безлічі невідомих істот. Прокинувся з дрімоти замок, й тепер у його глибині вчувався то обережний скрип, то шелест, то брязкіт заліза, а то й відлуння чийогось стогону, і котилося все це кам'яними коридорами, вдарялося до стін і розприскувалося на всі боки, щоби знову відродитися й продовжити свою жаску мандрівку.

Після вечері всі почувалися настільки втомленими, що мріяли лише про сон, а тому дуже зраділи, коли виявили покої з широкими ліжками, застеленими свіжими простирадлами, з килимами на стінах і на підлогах та з шафами, у яких висіли халати, сорочки та інше вбрання. В кожному з покоїв була й лазничка, і дружний вереск карлиць сповістив, що там ще й гаряча вода тече.

Усі три сестри вирішили, що спатимуть разом в одному покої.

— Ми такі маленькі, що нам цього ліжка на всіх вистачить.

— А що з Адольфиною? — спитав Бумблякевич.

— Забери її з собою, — відказала Емілія. — Ще нас уночі покусає.

Коли ж Бумблякевич поклав голову Адольфини у своєму покої на тацю, а сам зібрався до лазнички, вона запротестувала:

— Я теж хочу спати на подушці!

— Може, ти ще й купатися забажаєш? — буркнув.

— Звичайно! Мені треба помити волосся.

Крекчучи, заніс її до лазнички і скинув у воду. Голова плавала на поверхні, мов латаття, вкривши волоссям пів ванни. Процедура миття тривала кілька хвилин, але після цього Адольфина зажадала, аби їй ще й зуби почистили.

— Як добре, що цим і вичерпуються твої гігієнічні потреби, — сказав, відносячи її до покою.

— Авжеж. Я ідеальна.

— І задоволена?

— Ще й як! — ліниво позіхнула вона і нагородила Бумблякевича багатообіцяючою усмішкою, розмістившись на подушці.

Коли ж він сам хляпнув у м'яку свіжу постіль, то миттю провалився в дрімучий і ситий сон. За стіною, розпарені після лазнички, міцно спали карлиці. Не спав тільки замок, перекочуючи з кутка в куток наполохані згуки і відбиваючи луною пугукання сов у старезній розтрісканій вежі.

Серед ночі Бумблякевич прокинувся від нестримного блаженства, котре накотилося на нього медовою хвилею, вдарило в голову і розпеленало зі снів, вилущило на поверхню гойдливого моря ночі. Ковзнув рукою під ковдру і намацав розкуйовджене жіноче волосся, що рухалося й хвилювалося, лоскочучи йому стегна — то Адольфина жадібними вустами витягувала з нього всю міць і відвагу, а даючи натомість тілові наливатися млістю, зневолюючи і розслаблюючи. Бумблякевич покірно поринув у теплу дрімоту, то вигулькуючи, то знову занурюючись усе глибше і глибше, аж поки не відчув серед снів ще не бачених досі, як тіло його проймає соковита судома, і ось він уже летить стрімголов у чорноту чорнот, з якої, здавалося б, нема повороту.

Ранок вдарив у вікна співом пташиним, порипуванням флюгера і шелестом ясенів. Бумблякевич розплющив очі й крізь сизу паволоку побачив, як теплим й ніжним кошеням у нього між ніг спала голова панни, і волосся тремтіло від її сонливого подиху. Вона зі своїми довжелезними віями скидалася на ляльку, а пишні ясно-червоні вуста мали на собі печать невинности, нагадуючи дитячі. Як же встати тепер, щоб її не збудити?

Ураз розчахнулися двері, і вся трійця голих-голюсіньких карлиць влетіла до покою. Голова під ковдрою прокинулася і затамувала подих.

— Вставай, ледацюго! — гукнула на усю щемливу міць своїх тендітних легенів Емілія і потягла на себе ковдру, оголюючи живіт Бумблякевича і причаєну біля скарбу голову панночки.

Карлиці, уздрівши таку розпусту, аж захлинулися гнівом, та заки вони оговталися, Бумблякевич сховав голову собі за спину:

— Прошу спокою! Я сам її увечері накрив ковдрою, щоб не застудилася після лазнички.

— Ага! — зойкнула Соломія. — То вони ще й купцю-дупцю робили!

— Падлюка! — верескнула Лідія. — Змія підколодна!

— Це, напевно, про мене, — зітхнула Адольфина. — Але щодо купцю-дупцю, то це в моєму випадку велике перебільшення.

— Прошу не обзиватися, — сказав Бумблякевич. — Ми нічого такого собі не дозволили.

— Не дозволили? — перепитала Емілія. — А що це таке?

Бумблякевич ковзнув оком вздовж її вистромленого пальчика і з жахом утупився у свого прутня, що стирчав, мов наладований обріз, готовий будь-коли пальнути комусь жменею шроту в чоло.

— Перепрошую, але в кожного мужчини зранку саме так і повинно виглядати. Років за двадцять, можливо, й буде інакше, а тепер — мусите з тим змиритися.

— Бреши більше! — гнівалася Емілія. — Так нас заморочити!

— Е-е! — раптом хитро засміялася Соломія. — Якщо він каже, що нічого не робив з тою почварою, то це ж легко перевірити!

І не встиг Бумблякевич спохопитися, як Соломія горобчиком злетіла на нього, настромилася легко, мов кавальчик сала, і помчала галопом лугами, гаями, блакитними небесами — і невідомо, куди б її жеребчик заніс, якби в цю мить до неї не підкотилася голова панночки і з усієї сили не вп'ялася зубами в малюсінький рожевий абрикосик задочка. Вереск пролунав так пронизливо, що Бумблякевич, мов ошпарений, вискочив з-під Соломії на підлогу. Голова відпустила Соломію і люто заклацала зубами, побачивши, що сестри починають обступати її з трьох боків. Емілія навіть озброїлася кріслом, Лідія схопила канделябра, такого, що ним і слона заб'єш, а Соломія одною рукою потирала задок і скавуліла.

— Ну-у, зараз ти нам за все заплатиш! — просичала Емілія.

Бумблякевич у млі ока ще встиг перехопити крісло, яким та замахнулася.

— Ану перестаньте! Негайно вгамуйтеся, бо повикидаю вас через вікно!

— Ніколи в житті! — заклялася Лідія і зняла вгору канделябр.

— Цитьте! — гаркнув на карлиць і прислухався. Звідкись із гори долинув чийсь голос.

— Там хтось є! — зойкнула Емілія.

— Щоб мені в цю хвилину вбралися! — звелів Бумблякевич. — Зараз підемо в розвідку.

— Не забудьте і мене, — нагадала про себе Адольфина. — Я тут сама не зостанусь.

Голос лунав з другого поверху, куди вони ще не зазирали. Та щойно почали підніматися, як голос уже вирізьбився, і в ньому можна було розпізнати жіноче волання.

— Це тут! Ні — тут! Що ви? Що ви? Тільки там!

Карлиці засперечалися, ручками замахали, ніжками затупали і зчинили такий галас, що навіть якби у котромусь покої слон заревів, то ледве чи вдалося б вгадати, де саме. Грізний окрик Бумблякевича нарешті втихомирив їх.

— Хто тут? — гукнув.

— Це я! Я! — озвався голос такий знайомий і зовсім недавній.

— Хто — я? — перепитав.

— Лютеція!

— Хто така? Хто така? Хто така? — заквакали карлиці.

— А така! А така! А така! — перекривила їх голова панни з безпечної висоти на рамені в Бумблякевича.

У дверях стирчав ключ. Той, хто замкнув їх, мав певність, що жодна чужа душа сюди не замандрує. Ключ скреготнув двічі, і Лютеція впала в обійми Бумблякевича. Карлиці затамували подих. Якщо для голови безтілесної вони ще складали якусь конкуренцію, то перед такою панною, далебі пасували.

— Хто це? — скрикнула Лютеція, вжахнувшись голови, та миттю збагнула страшну для себе правду і зблідла. Відчула, як тіло її бунтується проти неї, як шалено заколотилося серце і вся кров збурунилася.

— Не бійся, — підморгнув Бумблякевич. — Це донька пана Ліндера, яка загубила своє тіло.

Лютеція заспокоїлась, зрозумівши, що ніхто ще не здогадується, які таємні нитки пов'язують її тіло з цією головою. А тим часом скроні Адольфини пронизав пульсуючий біль, кров'яний тиск опанував мозок, і вона, втративши свідомість, звалилася з плеча на вчасно підставлені руки. Карлиці за усім спостерігали, витріщивши очі. Але й Лютеція відчула у тілі велику слабість.

— Чи можу я поговорити з тобою на самоті? — спитала Бумблякевича.

— Звичайно. Мої кохані, — звернувся до карлиць. — підіть собі поснідайте.

— Поки ти нам не скажеш, хто вона така і звідки її знаєш, ми не рушимо з місця, — стисла кулачки Емілія.

— Ще чого! — обурився Бумблякевич. — Я не повинен ні перед ким звітувати! То є справа державної ваги, і таким піцикам, як ви, до неї зась! Ану зараз мені вимітайтеся! І щоб за п'ятнадцять хвилин сніданок був на столі.

— За п'ятнадцять хвилин? — захихикала Соломія. — Так скоренько? Можемо вам дати й півгодини.

— Тоді обіцяй нам, що розповіси усе за сніданком! — вперлася Емілія.

— Гаразд. Але заберіть зі собою голову. Можете її не боятися, вона непритомна.

— Ну, що з тобою тоді сталося? Куди ти щезла? — спитав Бумблякевич, зайшовши з Лютецією до покою, в якому вона була ув'язнена.

— Я вийшла на ґанок, і тут мені притисли до обличчя щось мокре. Я задихнулася і не знаю, що зі мною було далі. Отямилася вже тут, у замку.

— І хто ж тебе викрав?

— Той самий капітан Тягны-Рядно, про якого я тобі оповідала.

— То він тут живе?

— Ні. Очевидно, тільки деколи тут буває.

— І чим займається?

— Вечорами засвічує світло в цілому замку і вмикає на всю силу музику. Музика лине з гучномовців аж до містечка. У великій залі він має каруселю з картонними фігурами танцюючих пар. Ця каруселя крутиться під музику, а здалека ввижається, наче в замку танцюють.

— Як часто буває цей баль?

— Я не знаю. Востаннє це було тої ночі, коли мене викрав. Більше він не з'являвся.

— Чи він тобі щось пояснював? Наприклад, чому тримає тебе тут?

— Ні. Сказав, що я можу вважати, ніби виконую важливу державну місію…

Бумблякевич пройшовся по кімнаті, задумливо потираючи бороду.

— Ти тут сама?

— Мабуть.

— Сюди мали прилетіти двоє моїх знайомих на повітряній кулі. Кілька днів тому.

— Я нічого не бачила. Щоправда, я не мала можливості оглянути замок… А ця голова… Навіщо ти її носиш зі собою?

— Сам не знаю. Ця голова належить твоєму тілу.

Бумблякевич розповів пригоду Олюньчиної сестри.

— Боже мій! Тепер мені кінець! Ти видаси мене панові Ліндеру, так? Адже він напевно кинеться вам навздогін. Коли він заявиться сюди, ти не захистиш мене!

— Ну-у, не драматизуй. Цей капітан теж має якийсь інтерес до тебе. Хоча… стривай… Голова дізналася про те, що ти знайшлася, від свого батька, пана Ліндера. Він сказав їй, що ти тепер у замку. Виходить, що пан Ліндер з капітаном діють заодно? Адже це капітан розшукав для Ліндера тіло його доньки.

— Що ж тепер буде зі мною? Я знову втрачу тіло?

— Я думаю, що якийсь вихід знайдемо. А поки що ходімо снідати.

Бумблякевич штовхнув двері, почувся глухий удар, і на підлогу повалилась Емілія з ґулею на чолі.

— Ага, знову підслуховуєш?

— Я тепер все знаю! — дзявкнула карлиця і, притьмом зірвавшись на ноги, злетіла додолу. — Дівчата! Я все знаю!

Коли Бумблякевич з Лютецією спустилися в їдальню, голова Адольфини, лежачи на на столі серед закусок, прорекла:

— Ну от ми й зустрілися. Не дивно, щойно я тебе побачила, відразу втратила свідомість. Віддай моє тіло!

— Нізащо! — скрикнула Лютеція.

— Віддай по-доброму! — скреготнула зубами голова. — Інакше я перегризу тобі горло. Я нікому не подарую мого тіла. Ти вкрала його в мене!

— Золотенька моя, — звернувся до неї Бумблякевич, — ти помиляєшся. Це не вона вкрала твоє тіло, а твоє тіло поцупило її, себто його, голову. І ти сама прекрасно знаєш, що голова ніяк не могла цього зробити.

— Ага, то ви вже домовилися між собою, так? За моєю спиною!

— За чиєю спиною? — перепитала зі сміхом Соломія.

Голова Адольфини збагнула, що бовкнула нісенітницю.

— Все одно. Ви змовилися. Але я так цього не залишу. Я буду боротися.

— Рація! Боротьба завше ушляхетнює, — сказав Бумблякевич і заходився коло сніданку. — Лютеціє, напийся кави.

— Я вже пила, — сказала Лютеція, тримаючись від столу на безпечній відстані, що вочевидь не подобалося голові.

— У-у-у, боягузка! Ну, нічого, я ще доберуся до тебе.

Зненацька з-під підлоги пролунав стукіт. Усі завмерли.

Стукіт повторився. Вочевидь він лунав з пивниці.

— Усім залишатися на місці. Зі мною піде тільки Лютеція, — сказав Бумблякевич.

— Сюди! Сюди! — зустрів їх захриплий чоловічий голос.

Бумблякевич і Лютеція наблизилися до дверей, оббитих залізом і замкнених іржавою штабою.

— Хто тут? — спитав Бумблякевич. — Чому ви зачинені?

— Пане Бумблякевич! — зрадів невідомий. — Боже мій! Як ви сюди потрапили?

Аж тепер він упізнав голос Джавали.

— Пане магістре, ви тут? А де ж Мальва?

— Мальва врятувалася. Зараз вам розповім. Тільки спочатку визволіть мене.

— Тут такий замок…

— Пошукайте ключ. Мусить бути неподалік, я чув дзенькіт, як його ховали.

І справді, в ніші навпроти знайшовся ключ. Коли залізна штаба впала на землю, Джавала кинувся стискати Бумблякевича в обіймах.

— Ну, ви — герой! Герой!.. О, з вами панна?

— Так, це Лютеція. Своя людина. Розкажіть мені негайно, що тут відбулося, бо хто його зна, може в нас уже обмаль часу.

— Так, маєте рацію… З чого почати? Отже добралися ми сюди надвечір і одразу помітили щось підозріле. В замку уже багато років ніхто не мешкав. А тут бачимо — світло горить, лунає музика. Ми спустилися на подвір'я. Я сказав Мальві, щоб залишалася біля кулі, а сам увійшов до замку. З-за дверей пробивалося яскраве світло і гомін голосів. Я підкрався ближче і зазирнув до шпарини. Посеред зали сиділо колом з десяток монахів у білих сутанах і каптурах. Посередині було намальовано якісь знаки. Здається, вони молилися…

— Ну, і що було далі? — квапив його Бумблякевич.

— Далі я почув за спиною чиїсь кроки. Коли озирнувся, то побачив ще двох ченців. Вони одразу ж кинулись до мене з кулаками, я ледве встиг прошмигнути повз них, але на виході перечепився за чиюсь ногу і впав. Падаючи, я штовхнув двері на подвір'я і закричав: «Мальво, тікай!» Тут мене вперіщили по голові, і я втратив притомність. Усі ці дні сиджу в льосі.

— Чим же ви харчувались?

— А тут є ящики з яблуками і слоїки з компотами. Знайшов навіть бутель вина. Так що нарікати не буду. А оце вчора ввечері я почув чиїсь кроки, але не відважився озиватися. Нині ж вирішив — будь-що-будь, гірше бути все одно не може. От і взяв ящика та заходився гамселити в стелю.

За кавою Бумблякевич оповів магістрові про свої пригоди.

— Стривайте, — спохопився Джавала. — Ви згадали про листа. Маєте при собі?

Він нетерпляче розірвав конверта, і, прочитавши, з заклопотаним виглядом подав листа Бумблякевичу.

«Пане Джавала! — писала княгиня. — Посилаю Вам навздогін цього листа. Щойно ми дістали тривожну звістку про те, що в замку діються страшні речі. Отже, повім Вам таємницю, котру досі перед Вами ховала. Сестра моєї бабуні займалася чорною магією разом зі своїм сином. Вони роздобули якесь надзвичайно могутнє закляття, завдяки якому можна наслати мор на великі терени й знищити маси населення. Але в 1893-му році обоє загинули, забравши в могилу і те закляття. Поховано їх було в підземеллі нашого замку. І от тепер ми дізналися, що з'явилися якісь люди, котрі хочуть їх оживити і добути те закляття. Що це за люди, нам не відомо. Але вони вже там, вже діють. Мусите негайно повертатись назад, щоб разом вирішити, як запобігти біді. Не важтеся втручатися в будь-які події, пов'язані з замком».

— Так от, що це було… — сказав Джавала задумливо. — Це були трупи…

— Які трупи? — спитав Бумблякевич.

— Там, у тій залі, де творилася меса, було дві труни.

— Ага, — кивнув Бумблякевич. — Це цікаво. Мусимо негайно ушиватися.

— Що ви?! — запротестував Джавала.

— Особисто я всі свої справи владнав і можу спокійно повертатись на сміттярку. Там мене чекають панни Купчаківни. Досить з мене пригод.

— Ви не можете просто так зібратися і піти! Хтозна скільки людей перебуває у смертельній небезпеці!

— А що я, по-вашому, повинен робити?

— Мусимо піти подивитися на ту залу. Може, якраз щось придумаємо.

— Що це таке? — озвалася Адольфина. — Я нічого не знаю! Як же так можна — у нашій присутності щось вирішувати, і при цьому ані півслова не пояснивши?

— Мені здається, ви передовсім жінки. А жінкам не варто лізти у небезпечні справи, — відказав Джавала.

— Ха! Але ж ми тут збираємося замешкати! — сказала Емілія. — Ми повинні знати, що відбувається в нашому замку.

— Добре, — відказав Бумблякевич. — З нами піде одна Емілія. Всіх решта прошу зайняти спостережні пости коло вікон. Якщо помітите щось підозріле, відразу гукайте.

— А я! Я теж хочу щось робити! — стояла на свому Адольфина.

— Ну, от покладіть і її на підвіконні, — розпорядився Бумблякевич.

Посеред зали була накреслена звізда Соломона, довкола якої стояло тринадцять крісел, а на бильцях висіли білі сутани з каптурами.

— Що означають оці два вплетені в себе трикутники зі знаком посередині? — спитав Бумблякевич, замислено розглядаючи таємничі гексаґрами.

— Цей золотий, обернений вістряком догори, називається тріангулює асценденс і символізує Макропрозора, себто Білобога. А срібний, вістрям донизу, його лихе відображення, знак Мікропрозора, Чорнобога. Бо, як сказано на Смарагдових Таблицях Гермеса Трісмеґіста, «так, як там угорі — так само й тут унизу!» Знак Ставроса в центрі печаті Соломона символізує стосунок духу до матерії. Риска простопадна — це творчий Фаллюс, котрий запліднює поземну Ктеіс. З грецької Фаллюс — це Прутень, а Ктеіс — Піхва. Більшість магічних актів діється якраз біля печаті Соломона. Але тепер мусимо зазирнути в труни.

— Ви збираєтесь їх відкрити? — спитав Бумблякевич.

— Звичайно. Хочу знати, на якій стадії зупинилося оживлення. Сподіваюсь, ви не з лякливих?

— Ні. Аби-но все це скорше скінчилося!

— Я теж нічого не боюся, — сказала Емілія. — Можете на мене розраховувати.

— Ну, тоді нам море по коліна, — засміявся Джавала. — Ану, пане Бумблякевич, берімося за віко.

Віко було важке, а може, і не так важке, як якась сила притягала його до труни і не давала здвигнути. Щось мовби там зсередини притримувало віко.

— Ану-ну, ще трішки! — крекнув Джавала, і ось нарешті віко піднялося, і що вище вони його піднімали, то усе легшим ставало, аж поки не зняли зовсім та не поклали на землю.

— Боже мій! — скрикнув Джавала, а Бумблякевич тільки огокнув і пошкрябав потилицю.

В труні, наче жива-живісінька, лежала сама пані княгиня фон Шруботяг.

— Які вони подібні! — сказав Бумблякевич. — Мов одна людина.

— А як збереглася! — додала і своє Емілія.

— Думаю, що їм уже небагато зосталося до оживлення, — сказав Джавала. — Мусимо квапитись. Берімося за друге віко.

І друге віко так само чинило опір, навіть ще дужчий, ніж перше, але таки було подолане, і всі побачили у труні вилитого Теодора фон Шруботяга. Мав лискуче волосся і щоки з рум'янцем, червоні вуста мовби хто підмалював.

— Шкода, що княгиня раніше нічого не говорила мені про цих своїх предків, — зітхнув Джавала. — Я давно би вже був ними зайнявся. А так тепер доведеться братися до чорнової роботи.

— Що ви збираєтеся чинити? — спитав Бумблякевич.

— А як ви гадаєте? — таємничо всміхнувся Джавала, і в Бумблякевича від страшного здогаду запаморочилося в голові.

— Невже ви…

Але Джавала не дав йому договорити, приклавши пальця до вуст.

— Мовчіть. Еміліє, підіть хутенько на кухню. Я там бачив сокиру.

— Вже лечу! — зраділа карлиця, що й вона врешті стала в пригоді.

Джавала роззирнувся по залі, схопив одне з крісел, перевернув його і двома ударами ноги виламав дві ніжки.

— Ні, я цього не витримаю, — пробурмотів Бумблякевич. — Щоб ото за якийсь нещасний тиждень пережити аж стільки пригод? Та що я вам Гуллівер, чи яка мара?

— Шановний, — мовив Джавала, — якщо ви не допоможете мені, то можливо, ця пригода буде останньою у вашому житті.

— А що я повинен робити?

— Загостріть ось ці дві ніжки.

Емілія подала тремтячими руками сокиру. Дерево було тверде і відколювалося скалками, а сокира застрягала у паркеті.

— Гі-і! — сплеснула в долоні Емілія. — Що ви зробили з моєї підлоги? Не можна обережніше?

— Можна, але це буде довго.

— Давайте кілки, — звелів Джавала пошепки. — Я буду приставляти їх до грудей, а ви бийте обухом.

— До яких грудей? — сполотніла Емілія.

— Таж не до ваших, — заспокоїв її Джавала. — Ну, ви готові?

— Готовий, — зітхнув Бумблякевич.

Джавала приклав кілок до грудей князя й кивнув:

— Давайте!

Бумблякевич перехрестився і зі всього маху опустив обух на кілок. Кілок пробив сорочку і застряг поміж ребер. І в цей мент з горла князя вирвався крик, що нагадував виття вовка, крик цей вдарився об склепіння зали і понісся луною по замку, безмежно повторюючись і розсипаючись по усіх закутках.

— Він живий! — зойкнула Емілія.

— Де там! — відказав Джавала. — Він конає! Але нізащо не дивіться йому в очі!

Бумблякевич вдарив сокирою вдруге, і знову пролунав крик, але цього разу рука князя схопила Джавалу за зап'ясток. Коли сокира опустилася втретє, струмінь крови — прудкий і сильний — вдарив Джавалі в обличчя, осліплюючи його. Кров була крижана і обпікала холодом.

— Пустіть мене! — захарчав упир.

— Бий! — гукнув Джавала, спльовуючи просто в домовину.

Бумблякевич скривився від огиди, але таки зібрав усі свої сили і гупнув сокирою в кілок так, що той увійшов до половини. Кров упиреві бухала тепер також із ніздрів, поступово змінюючи барву, доки не перетворилася на чорну смолу. Тієї ж миті шкіра князя пожовкла, згрубіла і почала лущитися. Очі побіліли й запалися, волосся посивіло, скуйовдилося й обсипалося побіч голови, котра поступово набирала обрисів черепа. Ось уже розповзлися потріскані губи, оголюючи жовті ікла. Нігті на руках почорніли і випали. Незабаром у чорному костюмі зостався лише кістяк, обтягнутий сухим пергаментом шкіри. У кістяку ще тліло життя — він здригався і зуби його цокотіли.

Джавала відпустив кілок і струснув руку упиря. Фаланги пальців розсипалися. Запах гнилі й плісняви запанував у повітрі.

Бумблякевича нудило, хотілося негайно тікати — куди-небудь, аби лише якнайдалі від цього замку, але чекала ще одна така сама гидка процедура, і невмолимий Джавала вже приставив другого кілка до грудей старої княгині. Джавала виглядав страшно — на обличчі і вбранні застигла темна кров.

— Ну, не тягніть, — підганяв Бумблякевича. — Не знати, чи маємо ще час.

Бумблякевич підступив до труни, розмахнувся і вдарив по кілку. Княгиня розкрила нажахані вирячені очі і закричала на весь свій роззявлений рот, в якому клекотіло полум'я язика. Бумблякевичу здалося, що там, у її горлянці, розверзлося саме пекло і що він навіть бачить душі грішників, які караються в ньому. Чому він тоді загапився, ніколи пізніше не міг збагнути, можливо, тому, що задивився в княгинині очі і, хоча нічого крім білих і налитих кров'ю білків там не угледів, а якусь мить таки прогаяв.

— Бий! — гаркнув Джавала, бачачи, як княгиня з усіх своїх сил зривається з домовини.

Сокира злетіла вгору, але княгиня встигла таки вхопити магістра за руку і, смикнувши до себе, іклами впитися в шию. Обух сокири поцілив княгині в голову, Джавала вирвався, але на шиї у нього запульсувала кров.

— Бий! — знову гукнув.

І Бумблякевич нарешті влучив у кілок, заганяючи його так, що було чутно, як другий кінець вдарився у дно труни. Упириця забулькотіла цілим фонтаном чорної крови й теж почала розкладатися на очах, виповнюючи приміщення смородом.

Джавала важко дихав, а з шиї цебеніла кров. Емілія десь роздобула шмат білої тканини й хотіла забинтувати, але магістр не дозволив.

— Ні-ні, не можна. Від укусу упиря я теж можу стати упирем, якщо з мене не витече вся заражена кров.

— Здається, її вже достатньо витекло, — сказав Бумблякевич.

Джавала сумно похитав головою.

— Невідомо, чи достатньо. Крім того, це не є аж такий певний спосіб. Цілком можливо, що я таки заражений. Однак я думаю, що відчую ці ознаки і тоді вас попереджу. Пане Бумблякевич, мусите зробити для мене ще цю останню послугу. Коли я вам скажу, що чую, як стаю упирем, забийте мені в груди кілок.

— Ні! — скрикнув Бумблякевич. — Цього вже забагацько!

— Наберіться мужности! — гримнув суворим тоном Джавала. — То не є жарти! Перетворившись на упиря, вже не зможу контролювати своїх вчинків. Усі ви тоді опинитесь у небезпеці.

— Тільки не це! — запротестувала Емілія. — Я не зможу заснути, коли знатиму, що моїм замком блукає упир.

— Може, нарешті дасте себе забинтувати? Дивіться, яка калюжа надзюрила! Весь паркет мені попсували.

Джавала подивився на калюжу і дозволив нарешті перев'язати рану.

Пролунав крик: «Тривога! Тривога!», а відразу після нього почулося хурчання гвинтокрила. За вікном на подвір'я сідала військова машина без будь-яких розпізнавальних знаків. Усі прикипіли до вікон. І коли з машини вийшов чоловік у летунській шапці й окулярах, то всі, хто його пізнав, вигукнули чомусь кожен своє: «Татусько!» — Адольфина, «Пан Ліндер!» — Бумблякевич з трьома карлицями, «Капітан Тягны-Рядно!» — Лютеція.

І тільки Джавала мовчки сопів, прислухаючись до власного організму в тривожному очікуванні фатальних змін.

— Як? — здивувався Бумблякевич. — То це і є капітан Тягны-Рядно?

— І пан Ліндер в одній особі? — не вірила власним очам Лютеція.

— Негайно всім заховатися! — звелів Джавала.

— Зробимо на нього засідку, правда? — втішилася Емілія.

Всі поховалися, залишивши навмисне на столі голову Адольфини. Пан Ліндер, увійшовши, остовпів.

— Як ти сюди потрапила? Ага, це, певно, тебе той баламут приволік? Де він?

Рука пана Ліндера потяглася до кобури з пістолетом, але тут став на перешкоді Джавала. Він спритно підскочив ззаду і, приставивши йому до спини мідного свічника, скомандував:

— Ані руш, бо застрелю на місці!

Другою рукою видобув з кобури зброю і відступив на кілька кроків убік. Тоді й усі решта покинули свої криївки, що викликало в пана Ліндера замішання. Коли ж його розлючений погляд упав на свічник у руках магістра, то не міг стлумити в собі прокльонів.

— Пане Ліндер, — звернувся до нього Бумблякевич, — виходить, що ви пошили в дурні населення цілого містечка?

— Це науковий експеримент. Ви в цьому нічого не тямите. Справа надзвичайної державної ваги. А ви в мене, пане Бумблякевич, він же Ціммерман, відразу викликали підозру. Шкода, що я вас тоді таки не стратив, а піддався на той невинний жарт моєї пришелепуватої родини.

— Для чого вам здався той експеримент? Кому потрібні його наслідки?

— Кому? Нам! — тицьнув себе в груди пан Ліндер. — Ми повинні мати місце для відступу. Що нам — емігрувати? Чи сідати по тюрмах? Коли до влади приходять різні розбишаки, мусимо самі дати собі раду. От ми й витворили замкнуте середовище, в якому люблять і поважають владу. Тільки даремно ви, пане Бумблякевич, покинули нас. Звідси вам не врятуватися.

— А вам? — спитав Джавала.

— Киньте ці жарти. З хвилини на хвилину з'являться мої люди.

— А-а, так-так, — засміявся Джавала. — Сьогодні у вас плянується непогана забава. Воскресіння з мертвих, ха-ха-ха! Але ми, на жаль, трішки вам цю забаву попсували.

— Попсували? — не второпав пан Ліндер. — Яким чином?

— А підіть погляньте.

Ліндер кинувся до зали, де лежали труни. Видовище руйнації приголомшило його.

— Бандюги! Вас чекає жахлива розплата!

Він обхопив руками голову і застогнав.

— Пане Ліндер, — звернувся до нього Бумблякевич. — Перш ніж покинути цей затишний куточок, хочу довідатись, навіщо ви сховали в замку Лютецію.

— Лютецію? Ви хочете сказати — пана Цибульку?

— А-ха-ха-ха! — зареготали карлиці. — Пана Цибульку!

— У нього тіло моєї доньки, — відказав пан Ліндер. — Я вирішив, що воно повинно знаходитись у надійному місці. Після оживлення князя й княгині, коли вони б знову поселилися у цьому замку, я мав намір привезти сюди й голову моєї доньки і сполучити її з тілом. Гадаю, вона почерпнула б багато корисного від спілкування з такими достойними людьми. Але ви мені все попсували! Ви розтрощили всі мої пляни.

В цей час із Джавалою коїлися незрозумілі речі. Страх опанував його обличчя, котре він стурбовано обмацував. Нічого особливого поки що не було помітно. От тільки білки очей налилися кров'ю, а на щоках проступили рум'янці.

— Моя помста буде жахливою! — вигукнув пан Ліндер і, одним стрибком доскочивши магістра, повалив його на підлогу.

Бумблякевич зрозумів, що якраз надійшла та сама пора, коли слід ушиватися.

Джавала і Ліндер вовтузилися, харкаючи і лаючись. Карлиці з вереском стрибали довкола і плескали в долоні.

— Краще мені цього не бачити, — сказала Адольфина і заплющила очі.

І зробила це якраз вчасно, бо Джавала раптом застогнав якимось жахливим утробним стогоном і впився вищиреними зубами в шию пана Ліндера. З шиї забулькотіла кров. Пан Ліндер нічого подібного не чекав і з несподіванки просто таки завмер, мовби розкошуючи. Однак це тривало лише півхвилини, бо він почав кричати і кликати рятунку. Йому таки вдалося вирватися з обіймів Джавали, звестись на ноги і відбігти на безпечну відстань.

— Все, — прохрипів магістр, оголюючи вовчі ікла, — тепер ви такий самий упир, як і я. Ха-ха-ха-ха!

Сміявся, радіючи зі страху, який скував пана Ліндера. А в цей час на пальцях магістра проростали темні кігті, а очі вилазили з орбіт і ще дужче наливалися кров'ю.

— Тікайте, — сказав до всіх решта. — Тікайте, поки не пізно!

Бумблякевич схопив під пахву голову Адольфини й вибіг із замку. За ним поквапилися Лютеція і карлиці. За спиною лунав розпачливий крик пана Ліндера, котрий саме починав усвідомлювати страшну правду.

Коли ж вони вибігли на подвір'я, то далеко в долині побачили чорний автобус. Він зупинився перед купами каміння, і з нього почали виходити якісь чоловіки. Було їх дванадцять. І прямували вони сюди — в замок.

— Це ті, що з паном Ліндером займалися оживленням, — здогадалася Емілія.

— Я декого впізнаю з учорашніх гостей пана Ліндера, — промовив Бумблякевич. — Мерці ходячі!

— Не знаю, як ви, а ми більше не збираємося потрапляти в такі жахливі пригоди. Гадаю, всім нам пора повертатися до нашого рідного містечка. Панові Ліндеру кінець. Коли цих дванадцять слуг Сатани увійдуть до замку, то будуть мило здивовані. Їх теж чекає безславний рішенець. Дуже нам шкода покидати наш родовий замок. Але мешкати вкупі з цілою зграєю упирів — бррр! Ніхто нас до цього не примусить. Сестри! Гайда за мною!

— Чекайте, а я? — озвалася Лютеція. — Мені тепер куди?

— І ти йди з нами! — відказали карлиці. — Ми всіх запрошуємо до нас. І вас, пане Бумблякевич, також!

Бумблякевич поглянув удалину — десь там, за обрієм, розкинулася чарівна країна сміття, а в ній чекають на нього Мотря і Хівря, блукає Мальва Ланда…

— Ні, я повертаюся у чарівний світ, з якого прийшов.

— Любий мій, — пригорнулася до грудей кішечкою Адольфина, — ти не можеш залишити мене напризволяще. Візьми із собою. Може, у тій стороні, куди ти йдеш, не буде тобі відданішої подруги, ніж я.

— Ти вже не вимагаєш назад свого тіла? — спитав Бумблякевич.

— Уяви собі, що ні. Я раптом збагнула, що воно мені просто ні до чого. Я так його прагла раніше, а тепер, коли зустріла, пригадала, скільки воно мені завдало клопотів, скільки дорогоцінного часу я вбила лише на нього. Це ж просто жах! Життя голови без тіла — це щось ідеальне і високе, це якраз те, до чого повинні прагнути всі нормальні люди. Панна, яка не відвідує кльозету, — це вже фея. Голова — це і є сенс життя.

— Цікаво! — пошкрябала потилицю Емілія. — А я, дурна, думала, що весь сенс життя якраз у мене між ногами.

Сестрички весело розсміялися.

— Візьми мене! — просила голова таким ніжно-жалісливим голосом, зазираючи своєму обранцеві в очі, що йому до горла підкотився клубок.

І вже мало бракувало, щоб таки погодився — голова Адольфини викликала у нього дивний потяг, важко було відірвати очі від її вроди і соковитих вуст. Але тут уявив собі, як з'являється з головою сторонньої жінки в маєтку Купчаківен або перед Мальвою. Що вони на те скажуть?

— Ах, мої любі панни, — театрально зітхнув Бумблякевич. — На жаль, мушу з вами розлучитися. Мене чекає довга мандрівка, повна небезпеки. Чи можу я ризикнути ще чиїмось життям, крім свого власного? Передаю тобі, Лютеціє, голову Адольфини, все ж ви якась рідня, і маю надію, що ви потоваришуєте і небавом будете почуватися як одне ціле.

Лютеція прийняла хлипаючу голову, а Бумблякевич усіх їх по черзі поцілував у вуста.

— Нам буде сумно без вас, — зітхнула Соломія.

— Хто ж нас тепер перенесе через каміння? — зітхнула Лідія.

— Хто нас погоцкає на конику? — зітхнула Емілія.

— Любий! — скрикнула голова Адольфини навздогін. — Пам'ятай, я одна щиро кохала тебе!

— І я! І я! І я! І я! І я! — навперебій загукали сестри з Лютецією.

Але Бумблякевич більше не озирався. Чорна вервечка похмурих гостей непоквапно піднімалася вгору. Мусив їх обминути. Тому-то шугнув у кущі і, зробивши чималий гак, спустився з гори по протилежному схилі. Далі йшов, тримаючись дерев і кущів, аби його не помітили в замку. Хоча там, мабуть, уже почався справжній бенкет для обох упирів.

ЦИТРИНОВИЙ ВБИВЦЯ

Шлях знову вів його у таємний світ смітника, до дивних палаців і звабливих панночок, у райські сади Мальви Ланди. Спустившись у долину, потрапив до лісу, пірнаючи у запахи хвої, моху й вологи, просяклої гострим духом грибів, плутаючись ногами у буйній траві понад вузеньким потічком, що грайливо дзюрчав поміж деревами, утворюючи де-не-де калюжі й болотисті місцини, яких Бумблякевич ані в думці не мав обминати, боячись змилити дорогу.

Потічок був йому єдиним орієнтиром, адже всі річки течуть до моря, і цей потічок мусив так само кудись впадати, якщо не в саме Море Борщів, то в інший потік, який, у свою чергу, мав би віллятися в те Море.

Години через дві ліс прояснів, змалів і несподівано перетворився на безмежне пустище, геть поросле густим бур'яном і кущами ожини, яка жадібно хапалася за штани, а подекуди здіймалася вище і дряпала рукави. Бумблякевич вийняв шаблю і в декількох місцях мусив навіть прорубуватися крізь хащі, безжально відсікаючи виткі батоги. А потічок продовжував свій біг, петляючи поміж пагорбами, вода цвиркала під ногами, і мандрівець тішився, що має на собі чоботи, котрі його рятували не тільки від води, а й частково від колючої ожини та будяччя. Надвечір Бумблякевич потрапив у суцільне царство заліза. Воно виростало із землі і ставало сторчма, вибухало і розламувалося у нестримній ядучій іржі, спинаючись до сонця. Залізні рейки у своїх хитросплетіннях нагадували велетенські стебла трав, здвоєні колеса паротягів перепиняли шлях, але бадьорий струмок не звертав на те все страхоття жодної уваги, мужньо прориваючись вперед і вперед. Беручи з нього приклад, так само бадьоро долав дорогу Бумблякевич, і тільки сутінки врешті впокорили його і змусили шукати нічліг. Вибрав клапоть не прошитої ожиною трави, упав навзнак, і за хвилю підхопила його ріка сновидінь.

Снився йому табун однорогів, що мчав хребтом сміттярки, і сонце грало на їхніх білих спинах. Далі з'явився маєток Мотрі і Хіврі, він блукав покоями у пошуках господинь і не знаходив нікого, хоча й чув їхній дзвінкий сміх.

Прокинувся якраз, коли вранішнє сонце висунулося до пояса з-за барвистих пагорбів і залило жовтогарячим полум'ям крайнебо. Вгорі синє ставало блакитним, прочинялися в небі вікна, злегка порипували віконниці, на бальконах тріпалися перини і подушки, і білий пух розлітався клаптями надовкола, аби за мить збитися у пухку грудомаху й посунути важко й приречено до сонячного багаття. Бумблякевичу, перейнятому солодкою тугою відразу за всіма паннами, здалося, що він навіть чує голоси небесних покоївок, які весело перегукуються, порядкуючи, чує спів білої панни, спів, що зачаровує на підвіконнях квіти, і вони повертають голівки і розкривають пелюстки. Може, саме о цій порі прокидається й палац Купчаківен, і так само летить із бальконів пух, а спів Мальви пробуджує квіти.

В потічку змив рештки сну, вдихнув ранкового повітря, настояного на моці заліза, напився прохолоди і знову рушив у дорогу, пробираючись через суцільні завали металобрухту.

У тиші сміттярки, похмурій і непривітній, ледь-ледь вчувалося затаєне шурхотіння, мовби пересипався пісок у велетенському піщаному годиннику, який педантично відраховував кожен крок прибульця. Мовчало суворе вороння, а вгорі на злинялій саєті неба сонливо переповзали ріденькі хмари.

Несподівано побачив колію, на якій дрімав чорний облуплений і заіржавілий паротяг з вервечкою таких самих облізлих вагонів з повибиваними шибами. Бур'ян спеленав колеса, кущики люпину проросли навіть на дахах, і тепер цвіли своїм елегійним жовтим цвітом.

Двері паротягу були відчинені, й Бумблякевич не стримався, щоб не зазирнути до середини. Побачив машиніста у формі та в кашкеті. Сидів, утупивши погляд у те, що зосталося від щитків та різних вимірювачів. Властиво, це був не машиніст, а лише скелет у формі. Клапті висохлої темної шкіри лущилися на обличчі й руках.

Бумблякевич піднявся у перший вагон — всесильна трава проникла й сюди. У переділі за столиком сиділо двоє скелетів у чоловічому вбранні. Перед ними на зжовклім папері лежали рештки їжі і розсипані карти. На дні пляшки з-під вина чорніла гуща.

Трохи далі побачив скелет жінки в капелюшку, з-під якого вибивалося світле волосся. Всюди сиділи самі мерці разом зі своїми торбами, кошиками і валізами. У шибах розпачливо дзижчали мухи і здихали цілими гуртами, висіваючи столики чорними цятками своїх тілець. Голови мерців були звернені до прибульця, мовби вони чекали саме його приходу, і від усвідомлення цього відчув мороз на шкірі. Обережно позадкував до дверей, і, коли вискочив на свіже повітря, то жадібно вдихнув його на повні легені і побіг уздовж поїзда, щоби якнайскоріше залишити його за спиною.

Ранок проминув у блуканні серед покинутого заліза, пекучий розпач стискав серце. Як йому вибратися з цього жахливого лябіринту? Потічок так часто петляв то вліво, то вправо, що доводилося весь час спинатися на гору заліза і видивлятися з-під долоні, куди веде його цей невтомний веселун, аби не витрачати сил на зайві гаки. Потім, визначивши напрямок, хутенько долав відстань і знову зустрічався із потічком, з яким боявся розлучитися іще з-за однієї важливої причини — спраги. Вода і ожина були єдиним його харчем у цій мандрівці, котра не приносила жодної розради, оскільки ця частина сміттярки виглядала зовсім мертвою. Бачив перед собою суцільні купи сміття, і більше нічого, не траплялися ані русалки, ані інші витвори здичавілої природи. Саме іно сміття шурхотливо стрічало його і проводжало кепкуватим поглядом тисячі очей. Ліниво зблискувало скло під ногами, дзенькотіли незадоволено залізячки і важко дихали своїми могутніми грудьми понурі гори. Невже цьому лябіринтові кінця-краю немає? Його охопив страх, що, проблукавши намарне, загине у пустелі сміття з голоду, розпачу і безнадії.

Ополудні втомлено сів на дерев'яний ящик і замислився над своєю гіркою долею. На хвильку прокралася йому в голову підступна думка — а чи не повернутися назад, у те чудернацьке містечко, і там собі доживати віку в оточенні карлиць, їхньої сердечної матінки і Лютеції з Адольфиною? А то й замінити покійного пана Ліндера і вже самому продовжити грандіозну працю над витвором величної містерії життя, тасуючи людські долі, наче колоду карт.

І ось тої розпачливої хвилини, коли душа його розривалася між рухом уперед і втечею назад, хтось підкрався ззаду і стиснув йому шию руками. Це було настільки несподівано, що Бумблякевич просто розгубився і застиг в непорушності. Перша думка була, що, можливо, це і є найкращий вихід зі становища — отак ураз покінчити з цим усім. Смерть раптом уявилася йому в образі прекрасної дівчини в білій льолі з розпущеним волоссям. Вона усміхалася йому звабливо і простягала руки з довгими білими пальцями.

— Я так довго тебе очікувала! Все життя я тебе очікувала. Смерть — найвірніша коханка.

Потім дівчина перетворилася на Фрузю, на Мотрю, на Хіврю, Олюньку, розщепилася відразу на трьох карлиць і злилася в марево прекрасної панни з тілом Лютеції і головою Адольфини. Відвести очей від неї не міг. Так, це була вона! Вона! Він упізнав її!

— Нарешті ми стрілися з тобою, Мальво! — прошепотів пересохлими вустами. — Я йду до тебе!

Ящик під ним перекинувся, і в його вирячених очах образ Мальви вибухнув яскравим спалахом блискавиці. Простяг до неї руки і, коли їхні долоні з'єдналися, пішов за нею в танок. О, це був якийсь навіжений танець, довкола кружляли, як зграя пелюсток, барвисті пари, лунав дзвінкий сміх, а оркестра краяла повітря звуками музики і здіймала цілий вихор, котрий підхоплював їх і ніс на собі понад горами сміття. Поруч витанцьовували Мотря і Хівря, пурхала Фрузя у прозорій сукні, а там далі, з якоюсь панною граф Шруботяг. Вихор ніс їх усіх із шаленою швидкістю в Країну Нецілованих Вуст.

Падаючи в траву, Бумблякевич інстинктивно рвонувся і, вивільнивши шию зі сталевих кліщів, вихопив шаблю та загарчав так несамовито, що всі ворони, які перебували в промені кілометра, враз шугонули в повітря і злякано забили крильми. То був бойовий крик дикого гуна, роз'ярілого половця, сп'янілого битвою козака і оскаженілого гайдамаки водночас. Хмільна кров далеких пращурів прокинулася раптом у ньому, і в цю мить він готовий був ставити чоло хоч би й цілій зграї розбишак. І невідомо, що виявилося грізнішою зброєю — крик, чи шабля, бо, озирнувшись, побачив якогось довготелесого чоловіка, що драпав від нього, мов очманілий. Цей чоловік хотів мене задушити, подумав Бумблякевич. Але, усвідомивши, що це єдина жива істота, яку нині зустрів, закричав:

— Гей! Не тікай! Іди сюди! Чуєш?

Довготелесий зупинився і нерішуче затупцяв на місці.

— Стривай! — махав йому шаблею Бумблякевич. — Вертайся!

— А ти не будеш більше так гарчати? — запитав з тривогою в голосі.

— Ні, не буду. Якщо ти не будеш мене душити, — сказав примирливо, ховаючи шаблю в піхви.

— Добре. Вважай, що я пожартував, еге?

— Я теж.

Чоловік наблизився, і Бумблякевич побачив, що той виглядає як звичайнісінький приблуда — зарослий, неголений, в обтріпаному жовтому фракові на голе тіло, в штанах таких широких, що там завиграшки можна було заховати кулемета, і в розлізлих облуплених черевиках без шнурків. Фрак ззаду мав два довгі стрипцюваті[106] хвости, що метлялися з кожним кроком.

Чоловік сів у траву, висмикнув стебельце пирію і, задумливо покусуючи його, прискалив око:

— Ти той… не злишся, що я хотів тебе задушити?

— Ні. А чому ти мене хотів задушити? — поцікавився Бумблякевич, сідаючи навпроти.

— Бо я Цитриновий Вбивця! — і він гордо випнув свої худі волохаті груди.

— Ну то й що?

— Як то що? Ти ніколи не чув про Цитринового Вбивцю?

— Ні. Не чув. Розкажи.

Бумблякевич тішився навіть такому знайомству. Але той закопилив губу:

— Я ображений.

— А то чого? Чи ти вважаєш, я повинен був чути геть про всіх убивць?

— Як ти можеш так говорити? Про яких усіх убивць? Цитриновий Вбивця — один-єдиний! Це сенсація ХХ-го віку! Якби я жив десь в Англії чи в Італії, про мене б знімали фільми, писали книжки, а всі найзнаменитіші адвокати порозбивали б собі лоби, змагаючись за честь захистити мене на судовому процесі!.. От де варто жити. Там, де не так саме вбивство принесе тобі задоволення, скільки участь у голосному процесі. Там і не хтів би вбивати, а вбив би. А що в нас? Скількох я вже закатрупив, а наші детективи жодного разу навіть не занюхали мого сліду. Що це за порядок? У мене ж так абсолютно пропаде кваліфікація! Жодного стимулу для праці! Я розумію кайф, коли ти весь час балансуєш на одній нозі, коли за тобою полюють аси криміналістики. Ти просто змушений обмислювати кожен свій крок. А тут мене розбестили до такої міри, що я вже серед вулиці на очах в народу душив своїх жертв — і жодного разу не попався… Тепер мене просто якась вселенська нудьга охопила. Я плюнув і пішов світ за очі.

— О! — вигукнув Бумблякевич. — Ти нарікаєш на наших криміналістів? Але ж вони зробили просто геніально! Вони повністю тебе зігнорували, задовбали своєю байдужістю. Ти сам змушений був вступитися. Тут теж є своя логіка.

Цитриновий Вбивця замислився.

— Гм… можливо, ти й маєш рацію… А хочеш, я покажу тобі свій альбом?

— Що за альбом?

— Альбом Цитринового Вбивці!

І він витяг із кишені фрака невеличкий, але грубенький альбом, на обкладинці якого писалося: «Життя і подвиги першого українського маніяка на прізвисько Цитриновий Вбивця».

— Тут у мене факти, вирізки з газет і мої власні враження про виконану роботу.

— Скажи, а чому тебе прозвали Цитриновим Вбивцею?

— Тому, що всі вбивства, які я вчинив, обов'язково пов'язані з цитриною. Зараз сам побачиш. Оце моя перша жертва.

Першою жертвою виявилася ряба курка, яку на знимці душив маленький хлопчик у коротеньких штанятах. Наступними жертвами так само були кури, гуси, качки, коти, собаки і навіть одне теля. Але згодом, коли він подорослішав, то перейшов на людей, а точніше, жінок.

— Чому ти душив саме жінок? — поцікавився Бумблякевич. — У тебе, може, є якесь збочення?

— Що ти маєш на увазі?

— Ну… розумієш… деякі маніяки вбивали зі звичайної сексуально-паталогічної потреби. Лише тоді, коли жертва конала, вони отримували сексуальне задоволення.

— Ні-ні, що ти! — обурився Цитриновий Вбивця. — За кого ти мене маєш? Я ж нормальна людина! У мене нема абсолютно ніяких збочень. Жінок я душив винятково з двох причин. Перша: простудіювавши біографії всіх найвизначніших маніяків, я побачив, що переважна їх більшість спеціалізувалася саме на тій ліпшій половині людства. Я вирішив не відриватися від традицій. До того ж мене страшенно допікало, що наш народ досі ще не має свого національного Джека Патрача. Отже, чому б ним не стати мені? Друга причина куди прозаїчніша: жінок все ж таки куди легше душити, аніж чоловіків. Але була ще й третя причина. Оскільки прийнято вважати, що жінок убивають самі маніяки, то й ніхто не намагатиметься шукати вбивцю серед цілком нормальних людей.

Бумблякевич згодився, що логіка Цитринового Вбивці була залізною.

З газетних вирізок стало ясно, що існувала якась дивна закономірність, яка об'єднувала усі жертви. Всі задушені жінки або їли перед смертю цитрину, або пили чай з цитриною чи просто мали цитрини з собою. Це відкриття викликало паніку в населення — ніхто не купував цитрин.

— Поясни мені цю історію з цитринами. Якщо в тебе нема збочень, то чому ж все-таки саме цитрина викликала в тебе бажання вбити?

— Хе! — не знати чого втішився Вбивця. — В цьому і полягав найбільший мій фінт, що цитрина насправді не мала жодного стосунку до бажання вбити. Вона лише визначала жертву. От і все. Але з таким самим успіхом міг бути й перець чи часник. Я вибрав цитрину, бо Часниковий Вбивця якось мені не звучить… Одним словом, почалося все з цього імені — Цитриновий Вбивця. Розумієш? Воно мені зблиснуло в мозку зовсім випадково і досить давно. Я тоді ще спеціалізувався на тваринах. Але вже мріяв про те, як мене будуть називати.

І от коли випірнуло це ім'я, я твердо вирішив, що доб'юся-таки, аби мене нарекли саме ним. Я снив цим ім'ям, бачив його великими літерами в газетах. Воно й спонукало мене чинити так, аби кожне моє вбивство було тісно пов'язане з цитриною.

— Так, тепер я і справді бачу, що ти не звичайний собі маніяк, — сказав Бумблякевич. — Ти просто теоретик діалектичного вбивства. Колись це, можливо, назвуть і так: діалектичний цитронізм!

— Скорочено: діацит! — підхопив Вбивця і, плеснувши Бумблякевича по спині, додав: — Ти молодець! Відразу побачив корінь. Чую рідну душу. Признавайся — на чому спеціалізуєшся?

— Я? Гм… в основному на книжках.

— Що? — Не повірив Цитриновий Вбивця. — Брешеш! Невже ти ще нікого не вбив за своє життя?

— Жодної живої істоти, крім упирів.

— О-о! Ну, це теж не дурничка. Мені, скажімо, не доводилося ще душити упиря.

— Стривай, але ж щойно ти збирався задушити мене. Як же це пов'язати з тим усім, що було досі говорено?

— А-а, — відмахнувся Вбивця. — Я тільки пожартував. Я б тебе і не зумів задушити. Глянь, який ти грубас. Пальці на шиї не зійдуться… Просто йшов я собі, чую — запах цитрини. Ну, й вирішив трішечки розім'ятися. Тільки щоб підняти настрій. Зрештою, повинен я на комусь тренуватися. Пробував тут русалок душити, а вони слизькі такі — жах. Неможливо втримати в руках…

Бумблякевич принюхався, але жодного запаху цитрини не відчув.

— А я кажу — запах цитрини! — наполягав чоловік. — Щоби ти знав, що я запах цитрини чую, як пес ковбасу. Спеціально займався цілий рік, вдосконалюючи свій талант. І тому кажу тобі: в тебе десь є шкуринка цитрини.

— Звідки? Ось глянь — вивертаю всі кишені. Нема.

— Тоді глянь у чоботи.

Бумблякевич слухняно визувся і — о диво! — в лівому чоботі знайшлася тоненька висушена шкуринка. Та найдивнішим було те, що він, скільки до неї не принюхувався, не зумів вловити жодного запаху.

— Ага, бачиш! — тішився Цитриновий Вбивця. — Я можу навіть у цирку виступати… А-а, до речі, як тебе звати?

— Прізвище моє не таке гучне, як твоє — Бумблякевич.

— Якщо ти напишеш про мене книжку, то й твоє стане гучним.

Бумблякевич визнав за ним рацію і перегорнув ще одну картку в альбомі.

— Цікаво… Люди перестали вживати й купувати цитрини, а вбивства продовжувалися. Як тобі це вдавалося?

— Дуже просто. Одну я задушив, бо її сукня була розмальована цитринами, другу — бо мала на шиї родиму цятку, що за формою нагадувала цитрину і була цитринової барви, третю — бо тримала книжку «Пригоди Цибуліно», де на обкладинці було намальовано синьйора Цитрона, четверту — бо мала на волоссі брошку у вигляді цитрини, п'яту — бо називалася Цита, шосту — просто, щоб не стратити кваліфікації, хоч при ній не було нічого цитринового.

— О, то ти все ж таки відступив від свого принципу?

— У тому-то й справа, що ні! — переможно засміявся Цитриновий Вбивця. — Слава моя на ту пору була вже такою гучною, що я зрозумів — кого б я не вбив, однаково буде доведено, що жертва тісно пов'язана з цитриною. В однієї кімната цитринової барви, в іншої чоловік грузин — ну, і так далі. Пізніше я душив уже без жодної системи, але цю систему продовжувала вдосконалювати громадська опінія[107]. Єдине, чого мені ніколи не могли закинути, то це націоналізму. Навіть буржуазного. Бо душив я з натхненням що росіянок, що єврейок, що полячок, а що наших рідних зозульок. Усі вони кувікали однаковісінько. Пам'ятаю, одного разу душив я циганку, що саме поцупила цитрину в кобіти, до якої я якраз і збирався підкрастися. Отже, душу її а вона як зачне мене лоскотати. А я лоскоток страх як боюся! І в сміх! Вона й драла… Так що циганки мені не вдалося задушити… Партійність теж для мене нічого не важила. До деякої пори. Але після того, коли я зрозумів, що партія завела нас у сліпу вулицю, то комуністок почав душити на півгодини довше.

Перегорнувши ще кілька карток, Бумблякевич побачив сенсаційне фото: Цитриновий Вбивця за роботою! Досі траплялися світлини самих лише офір, або місця вбивства, а тут він просто перед камерою душить якусь панночку.

— Як це тобі вдалося? — спитав голосом, повним подиву.

— Ну, як… попросив якогось фертика зазнимкувати мене моїм фотоапаратом. Він подумав, що це я вигадав таку забаву, і радо згодився. Коли зрозумів, що влип, було вже пізно.

Бумблякевич склав альбом, погладив долонею палітурку й сказав:

— Колись це коштуватиме маєток. Бережи його…

— Ну от, я оповів тобі про себе геть усе. Тепер розкажи мені, що на сміттярці робиш ти, Бумблику… Не проти, що я тебе називатиму Бумбликом? Мене можеш кликати Цитроном.

— Якщо тобі так зручніше, — стенув плечима Бумблякевич.

Цитрон з увагою вислухав історію мандрів Бумблякевича, а в кінці аж прицмокнув:

— Ну ти й даєш! А тепер що?

— Спробую розшукати княжий палац, адже мене чекає робота княжого історика. А ще дуже хочу зустріти Купчаківен і Мальву Ланду. Не може бути, щоб я їх не знайшов.

— А як знайдеш нарешті ту свою Мальву?

— Залишусь там.

— Розумієш, ця історія все одно не буде мати закінчення. Я пропоную інакше. Ти її знаходиш, а я її душу! Га? Сила!

Цитрон аж зірвався на ноги і продемонстрував цей акт у повітрі, під час якого в Бумблякевича чогось полізли очі з орбіт і вивалився язик. Відразу було видно майстра своєї справи.

Коли Цитрон заспокоївся, Бумблякевич спитав:

— Чи ти не знаєш часом, як зорієнтуватися в цьому лябіринті? Я вже блукаю бозна-скільки і кінця-краю йому не бачу.

— А скільки ти вже проблукав?

— Це другий день.

— Тю-у-у! — аж зайшовся сміхом Цитрон. — Та це, вважай, те саме, що зовсім не блукав. Вважай, що ти просто прогулювався. Я блукаю тут уже майже місяць. І нічого. Настрій бойовий.

Бумблякевич відчув, як до горла підкотився клубок і розпач розкинув свої мацаки, мов сіті.

— Та ти не переживай, — спробував його заспокоїти Цитрон. — Ще не все втрачено. Вдвох ми виберемося хутчіш… Ага, між іншим, ти голодний?

Бумблякевич сумно кивнув. Цитрон вийняв з кишені кусень печені, але Бумблякевич подивився з осторогою і спитав:

— Що це за м'ясо?

— Я вполював порося. — А коли Бумблякевич з апетитом доїв свій кусень, Цитрон похитав головою: — Ди-ивне це було порося…

— Що-о-о?! — вирячив очі Бумблякевич.

— Все покрите шерстю… І писок гострий та зубастий, як…

— Як у щура? — мало не зомлів Бумблякевич. Цитрон подивився на нього осудливо і промовив:

— Що ти собі гадаєш? Що я — Цитриновий Вбивця — жеру щурів? Це було порося. Але дивне. От і все, що я можу сказати.

Бумблякевич вирішив за краще заспокоїтися й облишити цю тему. На сміттярці повно чудернацьких істот і хто знає, що саме вполював його новий товариш.

НОВА КОМПАНІЯ

— Ну й парня! — зітхнув Цитрон, коли вони пройшлися кількома вулицями лябіринту.

— Ой, не кажи, — погодився Бумблякевич. — Я ось-ось розтану і попливу.

Зненацька вони почули голосне торохтіння, а за хвилю з провулку вигулькнув візок на чотирьох великих колесах, у якому дрімав дідок з настовбурченими, наче мітли, вусами. За візком об'явилася огрядна жінка в дуже вже строкатій сукні, мабуть, пошитій з різних клаптів.

— О! — радісно вигукнула вона. — Нарешті ми зустріли когось живого. Як ся маєте?

— Краще не буває, — відказав Цитрон. — Куди чимчикуєте?

— Куди-будь, аби-но лише видобутися з цієї клятої сміттярки.

— А це кого везете?

— Це — мій чоловік, — відказала жінка і попестила рукою дідову голову.

— Такий старий? — здивувався Бумблякевич.

— Любов сліпа, — зітхнула жінка. — Він старий, але дасть фору будь-якому жевжикові. Корінь у нього сухий, і щоб я згецкалася до сьомого поту, а він, мов той гвардієць, тримає багнета догори. Е-е, та що там казати — нема тепер таких жирунів.

— Ага, то ви самі по ньому товчетеся, а не він по вас, так? — спитав Цитрон.

— Eгe ж. Його діло лежати. Моє — стрибати.

— Нівроку ж йому дістається… Ви кобіта соковита, гепу маєте, як трактор — недарма він, бідачка, вже й ходити не годен.

— Щоб ви знали, то він ходить незгірше за вас. Але я волію його возити, бо так мені на душі спокійніше. Такий скарб треба берегти.

Дідусь стріпнув головою і сказав:

— У мене й зараз такий стояк, що можна на нього хоч би й відро з водою повісити, — і знову закуняв.

— Прекрасно! Коли нам буде непереливки, то ми завше зможемо виступати в цирку. Щоб ви знали — я є Цитриновий Вбивця.

— Ой! — аж підскочила жінка. — Той самий? А я вже собі думала, що ніколи вас не вдасться здибати. Хтіла вам від душі подякувати за те, що задушили-сьте мою братову. О, то була нендза[108] вафліємська! Шкода лише, що я не нагодилася на те. Між іншим, маємо багато спільного — я так само не терплю цитрин!

Цитрон значуще підморгнув Бумблякевичу і спитав:

— Певно, ваша братова зловживала цитринами?

— Ні! Звідки? Терпіти їх не могла, відколи про вас ціле місто загуділо. Але я так палко бажала її спекатися, що підкидала їй цитрини всюди, де вона не йшла. І видите — наслідки не забарилися.

— Тоді ви жахливо ризикували, — сказав Бумблякевич. — Цитрон міг побачити вас під час купівлі цитрин і задушити.

— Ге-ге-ге, — засміялася жінка, — не така вже я була дурна. Не купила-м жодної цитрини. Тільки вдавала, що не годна без них жити і намовляла чоловіка, аби він їх мені купував. А він то радо робив, бо знав, жи маніяк хлопів не рухає.

— Скажу вам від щирої душі маніяка, ви мені з кожною хвилею подобаєтеся все дужче, — сказав Цитрон. — Якщо не заперечуєте, можемо мандрувати разом.

— Гов! — раптом ожив дідусь. — Тільки не важтеся підкрадатись до моєї жінки, бо на такі гоци[109] я маю тово! — І, вийнявши з-під ніг якусь стару зіржавілу дубельтівку, потрусив нею в повітрі. — Аби-сьте тямили, жи вона ще стрілєє — півдупи за одним махом відлітає.

— Щоб ви знали, — твердо промовив Цитрон, — мене не цікавлять чужі жінки.

Дідуся, однак, відповідь уже не обходила, бо відразу знову захропів.

— А що вас занесло сюди на сміттярку? — спитав Бумблякевич у жінки.

— Та ми забрели сюди, щоб підшукати щось із меблів, а то наші вже геть занепали. Ото здуру й зблукали. Либонь, чи не зо три місяці тут швендяємо. Чи не буде у вас чого перекусити?

Цитрон пірнув рукою в кишеню і видобув ще одну печеню, та в мить, коли він простяг її жінці, сталося щось чудне й дивовижне: з гори сміття раптом вистрілила чиясь жадібна рука й, вихопивши м'ясо, знову щезла в смітті. На хвилю всі завмерли, ошелешені. Першою отямилася жінка. Кинулася на сміття, мов на ворожий дзот, і почала розгрібати його з такою швидкістю, наче б нічим іншим усе своє життя й не займалася.

— Щоб я став генсеком, коли це не русалка! — вилаявся Цитрон та, роззирнувшись, видобув собі якусь палицюгу і завмер у бойовій стійці.

Бумблякевич, переживши з русалками небезпечні пригоди, вирішив тільки спостерігати.

— Га! Що?! — прокинувся дідок і наставив про всяк випадок фузею на те місце, де порпалася його жінка.

— Заб'ю! — кричала вона. — Ти, хвойдо сміттярська! Злодюга францувата! Мало того, що мого чоловіка всю дорогу заманювала, то ще й останній кавалок м'яса вкрала.

— Вступисі, Ганцю! Най я встрелю! — сказав дід і націлився, але зі сміття пролунав одчайний вереск:

— Не стріляйте! Здаюсь! Здаюсь!

Знову вигулькнула рука і тричі махнула брудненькою, а колись, може, й біленькою хустинкою. Ворог здавався. Друга рука жертовно повертала награбоване. Властиво, половину печені. Але й це жінка радісно вихопила і поділила на дві частини. Після цього нарешті вигулькнув зі сміття й крадій.

— О, шляк! — не втримався Цитрон, побачивши, замість русалки, маленького опецькуватого чоловічка, що, мало не давлячись, заковтував напівпережоване м'ясо, яким був ущерть набитий його кругленький писок.

Весь вигляд чоловіка свідчив, що на сміттярці він пропадає вже давненько і геть обносився. Тепер він стояв і зосереджено жував, повільно поводячи очима по присутніх.

— Всьо! — не витерпів дідок. — Стрілєю! — і заплющився.

Чоловічок перелякано зблиснув очима і враз видобув із себе якийсь фантастичний звук, немовби хтось пожбурив у криницю цеглу, в результаті чого весь вміст його повного писка кудись провалився, а на світ видобулося розпачливе «я-а-а-а-й!» Дідок з переляку беркицьнув на спину, випустивши з рук дубельтівку.

— Ах ти ж, свинський фляку! — не втрималась жінка. — То ти ще маєш щось до говорення?

— Я… я… я… не вбивайте, не стріляйте… — заторохтів чоловічок. — Я просто не міг стриматися. Коли вам мало не під самий ніс підсовують такий пахучий шматочок, навіть мертвий воскрес би. Але я відроблю, бігме. За чим хочте мене пошліть!

— Еге, який хитрий! — засміявся Цитрон. — Тебе тільки пошли! А що ти робив там у смітті?

— Дрімав.

— Ти, мабуть, тут живеш? — спитав Бумблякевич.

— Ну… як вам сказати… Тепер живу. Відколи мене жінка вигнала з хати…

— О, це вже цікаво, — пожвавішав Цитрон. — А чого вона тебе вигнала?

— Бо я постійно длубався в носі… Розумієте, в такі хвилини, коли я запихаю пальця в носа, на мене находить найвище блаженство і прояснюються сутності всіх речей і явищ. Цього терпіти не могла моя дружина і завше мене встидала. А раз за столом — і то при гостях! — вдарила мене по руці. Тоді я запхав у ніздрі вже два пальці і висолопив язика. Ось так.

І чоловік з ентузіазмом продемонстрував, як воно виглядає.

— Мушу тобі сказати, що надміру естетичности в цьому нема, — сказав Бумблякевич.

— Але через таку дрібницю жінка мене зібралася покинути. І звідтоді я замикався у кльозеті і, сидячи на мушлі, продовжував пізнавати суть речей. Та що ви собі гадаєте? Ця стерва і там мене вистежила! І просто з кльозету виштовхала на вулицю! В піжамі! В пантофлях! Без шкарпеток!

Чоловічок під кінець перейшов уже на істеричний крик. Всім відразу стало його шкода. Цитрон сказав:

— Така жінка гівна варта. Пам'ятаю, в Рогатині я душив одну молодицю. А було це в скверику, і вона саме годувала голубів. Тільки-но стиснув я пальці на її горлі, а вона як сипоне мені в очі крихтами!

— Гі-і-і! — охнула пані Ганця, ще й руками сплеснула. — То аж така шельма!

— Мусів відпустити її та й очі в калюжі промивати. А вона за той час наробила такого репету, що можна було подумати, ніби її хтось збирався зґвалтувати… Я ледве чкурнув.

— Йож твоя нога! — аж підскочив чоловічок. — Та чи ви не будете славний лицар Цитриновий Вбивця, що закатрупив сто шістнадцять лютих відьом?

— Га! — втішився Цитрон. — Таки знає мене нарід. Так, то я.

— Ай-яй-яй! Яка шкода! Що я з вами раніше не здибався. Був би зі своєю жіночкою познайомив.

— Скажу вам щиро, що таких вертихвісток я душу з особливим натхненням.

— Справді шкода, — зітхнув чоловічок. — Якби ви мені її ухандоґали, я б не опинився на сміттярці. Але з другого боку, не познайомився б з Офелією.

— О, а це ще хто? — зацікавилася пані Ганця.

— А це теперішня моя жінка.

І чоловічок видобув з-за пазухи маленьку зелену русалку. Завбільшки вона була з півметра.

— Її звати Офелія. Офеліє, це мої нові знайомі. А серед них є навіть сам Цитрон. Тільки ти його не бійся, бо ти все одно цитрин не їси.

— Чому не їм? — обурилася русалка. — Просто ти мені їх не даєш!

Чоловічок не на жарт розхвилювався і заторохтів:

— Не слухайте її! Це вона так жартує! Вона у мене страх яка жартівниця. А цитрин вона просто терпіти не годна!

— Як ти можеш так безсовісно обманювати? Я — не їм цитрини? Та я ними просто марю!

— Мусите її зрозуміти, — рятував ситуацію чоловічок. — Вона вагітна. А вагітні жінки — самі знаєте…

— Власне! Мені тепер квасного так хочеться, як ніколи! — не вгавала русалка.

— Мовчи, дурепо! Хочеш, аби він тебе задушив?! — вирвалося в чоловічка, але ці слова його самого так налякали, що він уже не знав, яким чином виправити становище і, не вигадавши нічого розумнішого, почав запихати русалку назад за пазуху, проте його жіночка впиралася ручками і хвостиком так завзято, що з цього задуму таки нічого не вийшло.

— Та лиши її, лиши, — нарешті змилосердився Цитрон.

— Таких маціпуньких русалок я не душу. Вона надто крихкотіла, щоб жити, і надто жвава, щоб умерти. І взагалі я зараз на відпочинку.

— Вона не така маціпунька, як вам здається, — сказав чоловічок. — Адже її можна надмухати. Треба тільки сюди-о…

— А-ха-ха-ха! Лоскотно! — зареготала русалка.

— …вставити соломку. Дуже зручно.

Бумблякевич уважно поглянув, куди слід вставляти соломку, і відразу пригадав свою зустріч з однорогом:

— Але я чув, що тих, хто відважувався на любощі із русалкою, чекала прикра несподіванка: русалка могла затягнути в сміття і там залоскотати на смерть.

— Е-е, то ви чули таке про русалок, які живуть у смітті, — заперечив чоловічок. — Вони й справді надто прикрі. А от річкові — зовсім інші, вони ніжні і віддані.

— Ну, гаразд, — сказав Цитрон. — Нам пора.

І вони вже намірилися рушати, коли чоловічок сполохано заметушився:

— А куди, куди ви йдете?

— Йдемо кудись… щоб вибратися з лябіринту, — відказав Цитрон.

— Ну, то… ну, то візьміть мене зі собою! Разом нам буде веселіше. Я знаю багато цікавих історій, а Офелія вміє співати. Заспівай, Офеліє!

— Ще чого! — відказала та. — Я співаю лише під настрій.

— Диви, яка гонорова! — похитав головою Цитрон. — Ну, та рушаймо. Нас чекає ще далека дорога.

І повела їх дорога далі й далі поміж гір сміття, в суцільну безвість.

— То ви кажете, вас довела дружина до того, що мусили-сьте тікати з хати, — промовив Цитрон до чоловічка. — Але ж ви кинули, певно, не тільки хату, а й роботу?

— Авжеж. Я мав добру роботу — працював хірургом. Я різав, краяв, розтинав, поров, потрошив, мотлошив, вивертав животи як рукавички, а потім стібок за стібком зашивав не згірше якої швачки…

— О-о, ви для мене чимось близькі. Спочатку я теж мав намір свої жертви різати, але ножем я володію не так справно, як би цього хотілося. До того ж згадав собі, що вже світ має Джека Патрача, то на дідька їм ще й партача. Кожен має робити свою справу фахово, нє?

— Так є. Ніхто ще не жалівся, що я свою роботу спартачив. Якось я розтяв одній бабері животиська та такого великого, що мав, може, зо двадцять кіля високоякісного тлущу. Коли вона стояла, той животисько звисав їй мало не до колін, так що чоловік не годен був добратися туди, де йому кортіло. Коли вона лягала навзнак, то живіт розтікався і опадав по обидва боки двома лантухами. Але вона до мене прийшла не з цею проблемою, а з тим, що у неї кишку защемило. Ну, я розтяти розтяв, кишки їй вправив, а зішити докупи не годен. Що зішию — воно й розійдеться, тлущ тягне донизу. І що було робити? Я взяв, чик-чирик і витяв бабі п'ятнадцять кіля тлущу. Повну мидницю з горою. Баба очуняла — а живота нема. Вона не пізнала свого тіла!

— О-о, то ви неабиякий мастак, — похитав головою Цитрон. — І що ви потім з тим тлущем зробили?

— Вона, чуєте, не пізнала свого тіла. Казала: то не моє тіло! То не я! Де я? Вона вдягає майтки, а вони з неї спадають. І вона мусить іти додому без майток! Через ціле місто! Вітер їй під спідницею гуляє, казна-що витворяє, за тото скубоче, баба хлопа хоче! А з тлущем… з тлущем ми теж вирішили питання. У мене була одна худюща пацієнтка, ну, така, як штахета. Руки тонюські, ноги такі, що, здається, ось-ось підломляться, дупця як кулачок, біда чорна. Ну, я їй той тлущ і пересадив. Усі п'ятнадцять кіля. Всюди рівномірно. Так що в неї і дупця відразу спухла, і ляжки такі з'явилися, що хлопи озиралися. Вона мені потім зо два місяці віддячувала, а далі набридло. Бо такво лежиш на ній, а в голові одне крутиться — що лежиш ти мовби не на одній бабі, а відразу на двох. А це відволікає. Білий колір тлущу стояв мені весь час у голові.

— Білий з рожевими прожилками?

— Точніше — жовтаво-білий. В пальцях його важко втримати, вислизає, наче медуза.

Вони пройшли повз високе узгір'я і опинилися на початку довгої, затіненої горами вулички, тут панувала прохолода, йти було значно легше.

— Чи ти сидів коли-небудь у в'язниці? — спитав Цитрон у Бумблякевича.

— Ні, ніколи. А чого ти питаєш?

— Бо мені знову снилася в'язниця, хоч і сидів я там недовго. За дурницю. За крадіжку гаманця. І було нас у камері, кількоро. Один чолов'яга, як виявилося, був професором. Зґвалтував свою ученицю. І от той професор все любив зазирнути до кібля[110], чи як ми жартували «до пуляреса», щоб перевірити, чи вже там повно, чи ще ні. Одного разу я спитав його — що він там визирає у тому кіблі, від якого усі відвертають носи? А він лише буркнув «мерде».

— Може, вам почулося? — встряв чоловічок. — Може, то він сказав «смердить»? До речі, мене звати Помідор.

— Вам неймовірно пофортунило, — відказав Цитрон. — Але вернімося до того «мерде». Я пам'ятаю як зараз. То було саме те слово — «мерде»! Чи не знаєш, Бумблику, що воно може означати?

— Знаю. «Мерде» по-іспанському і «мерд» по-французькому означає не що інше, як «гівно».

— Ти в цьому переконаний?

— Абсолютно.

— Ти мені мов гору з плечей звалив. Скільки то вже літ проминуло, а я все думаю і думаю, що ж воно таке! Гадав уже, що то він мені яке віще слово сказав. Або гасло! Після звільнення з тюрми, я навіть якийсь час кинув душити. Усе тільки думав та й думав. Аж то бач — гівно!

У ту ж таки хвилю він раптово скрикнув і заборсався у міцних арканах дротяного удава, що витворився з телефонних дротів і кабелів. Цитрон намагався шарпатися, навіть перекусити сплетіння різнобарвних дротів, але що різкіші він робив рухи, то все міцнішими ставали обійми удава.

— Стій, зупинись, — закричав йому Бумблякевич. — Перестань сіпатися.

— Ану, набік! — зблиснув дідусь очима мисливця і став цілитися зі своєї рушниці.

— Ані руш! — гаркнув до нього Бумблякевич. — Всім негайно завмерти. Я знаю, що робити. — І голосно проказав: — Останні вісті.

Удав завмер і насторожився.

— Збройні сили Гренландії захопили північну частину Канади й Аляску.

Удав обм'як.

— Тюлені й моржі приєдналися до ескімосів і разом з ними готуються до штурму Оттави.

Удав став розплітатися й опадати.

— Про свою підтримку оголосили білі ведмеді й олені. Квебек уже заявив, що зберігатиме нейтралітет.

Цитрон з огидою скинув із себе сувої дротів і кинувся обнімати свого збавителя:

— Бумблику! Брате мій! Як це тобі вдалося?

— Просто я знав, як себе з ними поводити. Єдиний вихід — читати абсурдні новини.

— Тепер я перед тобою в неоплатному боргу. Якщо тобі треба буде когось задушити — я до твоїх послуг.

Із вулички у лябіринті до їхніх вух долинула тужлива пісня незрозумілою мовою. Віяло від неї Сходом, і то тим Близьким. Коли ж подорожні завернули у вуличку, то перше, що їм впало в око — це дикта прибита до кілка, на якій писалося «Вулиця імені Соломона Ціттербаккена», а нижче — якісь каракулі.

— А то по-якому? — здивувався Помідор.

— Іврит, — пояснив Бумблякевич.

Друге, що ошелешило подорожніх, це особа, яка сиділа на діжці, склавши ноги по-турецькому, і задумливо співала. Перед діжкою красувалася збита нашвидкуруч ятка з горою строкатого мотлоху. Коли вони наблизилися, то збагнули, що ця геть заросла проява в дивацькій хламиді зовсім не жінка, а чоловік. Ба ще й із довгими пейсами, вусами і ріденькою борідкою.

— Ой! — скрикнув радісно чоловік і заторохтів чистою українською мовою, ледь-ледь гаркавлячи: — Нарешті! Ну, заходьте, заходьте, вибирайте, що вам до смаку. Тут усе таньо[111] продається. Погляньте, які пишні соболині хутра! А ось коралі! Я бачу з вами пані! Може, вас цікавлять індійські шовки? Для вас я маю чудові перські хустини!

— Гей, зупиніться! — урвав його Бумблякевич. — Ми не збираємося нічого купувати. Зрештою, у нас і грошей катма.

— Е-е, та це не біда! Я дам у борг. Ось сюди я записую всіх покупців — бачите? — він здмухнув пилюку з товстого зошита. — Не соромтеся, вибирайте. Гроші віддасте при нагоді.

— Ми шукаємо дороги назад, — сказав Бумблякевич.

— Дороги назад? Хіба лише божевільний шукає нині дороги назад. Так ви ніколи нічого не знайдете. Потрібно шукати дорогу вперед. І ви бачите перед собою того, хто її не знайшов і врешті заспокоївся. Світ слід сприймати таким, яким він є, а не таким, яким ми його прагнемо. Я заспокоївся і пристосувався до умов. Я став органічним доповненням навколишнього середовища. Та повернемося до вашої дороги назад. Що ви мали на увазі?

— Те, що всі ми у свій час, потрапивши на сміттярку, заблукали, а зараз шукаємо виходу із цього лябіринту.

— А чи не будете такі ласкаві пояснити, хто ж то такий отой Соломон Ціттербаккен і чим він прославився, що його ім'ям названо цілу вулицю? — спитав Цитрон.

— Соломон Ціттербаккен? — перепитав чоловік із таким здивуванням, наче йшлося щонайменше про Шолома-Алейхема або Мартіна Бубера. — Ви не знаєте, хто такий Соломон Ціттербаккен? Автор безсмертної книги «Іссахар»? Тоді що ви знаєте?

— Ну-ну, і хто ж такий цей Соломон Ціттербаккен? — не відступав Цитрон.

І, обвівши прибульців співчутливим поглядом, чоловік прорік тихо і з повагою:

— Соломон Ціттербаккен — це я.

Як можна було б на ці слова відреагувати? Тільки скинути капелюхи, шапки, кашкети й шоломи. Але голови наших героїв не заквітчували навіть лаврові віночки. А проте виявилося, що одна людина таки впізнала Соломона. То був дідусь, який спочатку сидів зовсім тихо і, здавалося, куняв, але раптом заворушився і, примружившись, запитав:

— А чи не той це Соломон, що торгував колись пивом у славному місті Станіславові на Софіївці? Чи не той це Соломон, що примовляв «Вам подадуть»?

Соломон ураз зірвався з діжки й, підскочивши до візочка, став придивлятися до дідуся. А за хвилю дикий вереск радощів пролунав сміттяркою й сколихнув стіни лябіринту, наче мури Єрихону: «Дзюньо! Соломон! Дзюньо! Соломон! Дзюньо! Соломон!».

Дідуньо вихопився з візочка й почали вони обніматися та цілуватися, а всі присутні від зворушення мало що сльози не ковтали. Принаймні пані Ганця вийняла хустинку і голосно висякалася.

— Це Соломон! — тішився Дзюньо. — Мій кумпель[112]. Не раз мені пиво задурно наливав. А це ось пан Бумблякевич, пан Помідор і моя Ганця. І, звичайно ж, легендарний Цитриновий Вбивця, або скорочено Цитрон.

— Невже! — сплеснув у долоні Соломон. — Цитриновий Вбивця! Людина, за якою полювали всі кавказці міста Львова, бо через нього цитрини гнили тоннами! Шкода, що я вас не зустрів на піку вашої слави. Мали би-сьмо люксусовий ґешефт.

— Цікаво, який?

— Ми би змусили кавказців заплатити нам добрі гроші за те, щоб ви ся перекваліфікували з Цитринового на Вбивцю Трускавкового в сезон трускавок. Тоді нам би вже заплатили закарпатці, аби ви ся перекваліфікували на Вбивцю Родзинкового. Тут би вже кинулися узбеки платити. І такво за порядком брали би-сьмо відкупне то в тих, то в тамтих і жили би як цезарі.

Цитрон замислився.

— А я ж думав, що ти до Ізраїлю подався, — сказав Дзюньо.

— Так воно й було. Подався я на землю обітовану, але потім так затужив, так затужив, що повернувся назад. Думав, влаштуюся десь торгувати газованою водою і заживу, як сир у маслі. Як у старі добрі часи. Аж тут, виявляється, ніхто вже газ-булькою з сиропом не торгує. І взагалі безробіття. І завіяло мене на сміттярку шукати щастя та й отак і заблукав. Але щастя таки знайшов.

— А то ж яке? — здивувався Дзюньо.

— Щастя осяяння! Це коли спадає на тебе проміння істини і пронизує наскрізь. Коли сходить на тебе благодать Божа і відкриваються брами світу. Ніколи нічого не писавши, крім рахунків у своїх гросбухах, я раптом засів за писання книги «Іссахар».

— Це про пустелю Сахару? — спитав Помідор.

— Ні. Книга «Іссахар» про наш світ, про те, що нас чекає. День у день в світі відбуваються події, які неможливо витлумачити відомим ходом речей. На мить оформившись у слова, вони згодом забуваються, і та ж таємниця, котра оживила сказане, повертає його в безвість, перетворюючи загадку в забуття. Така уже доля цих речей, які приречені забутися, оскільки ми не можемо їх пояснити. У книзі цій є все, що тільки вас зацікавить. Вона відповість на всі запитання.

— Властиво, то ви самі на них відповідаєте, так? — спитав Цитрон.

— Боронь Боже! Я нічого не знаю. Бо хто я? Жалюгідний бездрик. Я тільки Рука, Яка Пише. Я інструмент. І не більше.

— А чи є у вашій книзі вказано шлях до Моря Борщів? — устряв Бумблякевич.

— У моїй книзі є все. А чого нема в «Іссахарі», того нема на цілому світі.

Соломон пірнув у халабуду, що правила йому за склад товарів, і виніс товсту канцелярську книгу, на обкладинці якої красувалося мабуть таємниче слово «Іссахар», виписане каліграфічним івритом. Він поклав книгу на ятку і розгорнув її. Компанія підступила ближче і шість пар очей, у яких горіли цікавість і подив, прикипіли до книги. Соломон гортав сторінку за сторінкою, всуціль помережані дивним алфавітом, водив по них пальцем і гортав далі.

— І все це ти сам написав, Соломоне? — прошепотів Дзюньо.

— Авжеж, моя рука писала. Геть усе до останньої цяточки.

— Ну, і де тут про Море Борщів? — нетерпеливився Бумблякевич.

— Море Борщів! О-о, Море Борщів! — зітхав Соломон і гортав далі.

Здавалося цьому гортанню не буде кінця. Він слинив палець і гортав, слинив палець і гортав, муркочучи собі щось під ніс. Раптом долоня Бумблякевича рішуче припинила це гортання, упавши яструбом на розгорнуту книгу:

— Стійте, читайте тут.

— Тут? — здивувався Соломон з виразним острахом. — Але чому саме тут? Тут нема ані слова про Море Борщів.

— Добре. Нехай нема. Я хочу, аби ви прочитали, що пишеться на цій сторінці, — наполіг Бумблякевич.

— Саме на цій?

— Так, якщо ваша ласка.

— М-м-м… — Соломон примружив очі і замуркотів щось попід ніс. — Тут нема про Море Борщів.

Його очі полохливо забігали.

— І не треба, — в голосі Бумблякевича задзвенів метал.

— Прочитайте, що написано на цій сторінці.

— Саме на цій?

— Скільки можна повторювати? На цій!

— Та що ви кричите? Я не глухий.

— Перестаньте ображати Соломона! — втрутився Дзюньо. — А то будете мати справу зі мною.

— Ба й справді, чого то ти причепився до старого? — штурхнув плечем Бумблякевича Цитрон.

— А того, — відказав Бумблякевич, — що ваш премудрий Соломон в івриті ані в зуб ногою.

— Ой, та що ж ви таке на чоловіка наговорюєте? — сплеснула руками Ганця. — Та ж він це сам написав. Більше ж нема кому.

— Так, але ж він сам твердив, що це рука його писала, — сказав Бумблякевич. — Чи не так, пане Соломоне? Чи не правду я кажу?

Соломон іще більше знітився, і на очі його набігли сльози.

— Добре, добре, — замахав він руками, — най вам буде гречка. Свята правда, що коли на мене сходить осяяння, то не я пишу, а пише вища сила. Вона водить моєю рукою і вимальовує оці всі літери, в яких я справді ні бум-бум ані кукуріку.

— Мушу сказати, — встряв Помідор, — що це мені дуже знайоме. Інколи під час операції мені здавалося, що не моя рука тне, а якась вища сила керує скальпелем у моїй руці. І я навіть деколи задля експерименту заплющувався, а та сила вела мого скальпеля так рівнютко, як по накресленому.

— Не знаю я івриту, — зітхнув Соломон. — І не можу нічого прочитати. Я чую тільки шепіт, який вливається у мої вуха, і бачу руку, яка не по моїй волі починає рухатися і не спиняється доти, доки чергова сторінка не помережиться таємничим письмом.

— Але ж, коли ми тебе зустріли, ти щось співав на чудернацькій мові, — сказав Дзюньо. — Хіба то був не іврит?

— Не знаю. Я тільки наслідував шепіт, який мені інколи влітає у вухо, і то все. Цей шепіт потім гніздиться у мені ще тривалий час, і я можу повторювати окремі слова і вирази, але нічого в них не тямлю. Все, що я знаю, це те, що книга моя зветься «Іссахар» і в ній пишеться про все на світі. І мусить там бути про Море Борщів, бо коли там є про вас, то чого б не було й про те Море?

— А є там про нас? — здивувався Цитрон. — Як же вам про це відомо, коли читати не вмієте?

— Літери читати не вмію, але малюнки таки розберу.

— Малюнки? — пожвавішав Бумблякевич. — То тут є ще й малюнки?

— Авжеж, зараз покажу. — І Соломон, перегорнувши ще кілька сторінок, продемонстрував їм якісь мікроскопічні малімони[113], в яких голим оком неможливо було нічого розпізнати, крім цяток і рисок, що ними вкрита була ціла сторінка.

— Оце має бути малюнок? — знервовано запитав Бумблякевич. — А виглядає так, гейби муха набецькала.

Але Соломон, не звертаючи уваги на його кпини, продовжив:

— Тут розповідається про те, що небавом мають з'явитися п'ятеро подорожніх, які прямують до моря. І вони таки з'явилися. Це ви. Можете самі переконатися.

Соломон вийняв з кишені велику лупу з дерев'яною ручкою і навів її на цятки у правому верхньому куті. Тепер і справді можна було розпізнати зображення п'яти мандрівників, що манджають серед гір сміття.

— Ой, дивіться, осьде я! — зрадів Помідор.

— Авжеж, цим опецьком можеш бути тільки ти, — погодився Цитрон, зазираючи і собі. — А он той довгов'язий — я.

— А ось і я з візочком і моїм коханим Дзюником, — засміялася Ганця.

— А я? А я? — раптом заджерґотіла русалка, вистромивши голову з-за пазухи Помідора. — А я там є?

— Ще чого! — обурився Дзюньо. — Не про пса ковбаса. Тут тільки Господні сотворіння, а не чортівня. Ану киш!

— То це я чортівня? — обурилася русалка. — А ти чого мовчиш? — вдарила кулачком Помідора в ніс. — Ніхто мене не захистить, ніхто мене не пожаліє, — і, захлюпавши, знову пірнула за пазуху.

Бумблякевич так само впізнав себе, і тепер знову в ньому прокинулася надія, що книга таки підкаже їм шлях до Моря Борщів:

— Ану ведіть далі тою лупою, що там іще намальовано?

Лупа трохи посунулася вліво, і вони побачили чоловіка, що копає яму, котру обступили довкола лише троє подорожніх — Бумблякевич, Цитрон і Помідор.

— Еге, — забідкалася Ганця, — нас із Дзюньом нема! Та й Соломона не видно.

— Може, ми відстали, — сказав Дзюньо.

Лупа посунулася лівіше, і вони побачили річку, зарослу верболозами, берегом якої чимчикували Бумблякевич, Цитрон і чоловік, який копав яму, Помідора з ними вже не було.

— О, дивіться, і я десь пропав! — забідкався Помідор.

— Дивно, — сказав Цитрон. — Чому нас поменшало? Але річка — це вже щось. Кудись та вона нас виведе.

— Ану що там далі, — не заспокоювався Бумблякевич, якого найбільше цікавило, чи потрапить він знову до маєтку фон Шруботягів.

— Ні, там далі уже не про вас, — сказав Соломон, демонструючи наступний малюнок.

На малюнку виднівся палац, а в саду перед палацом серед водограїв і квітників відбувалося гуляння. Грала оркестра, танцювали пари в святкових костюмах, а в небі спалахували феєрверки. Зліва до палацу бігла дорога, якою під'їжджали нові гості в каретах. Бумблякевич упізнав палац Мотрі і Хіврі, і серце його шалено забилося. Він вихопив з Соломонової руки лупу і став приглядатися пильніше, намагаючись упізнати серед безлічі гостей себе. Але чекало його розчарування. Хіба що… хіба що сидить він у котрійсь кареті, що саме наближається до палацу. А ось це хто? Ця тонкостанна панна, що вихором кружляє у танці? Обличчя її не видно, але постать така знайома — бачив її на бенкеті. Мальво! Це ти? Повернись до мене, молю тебе!

— Що з тобою, Бумблику, — отямив його Цитрон, — чи не бачиш, що це не про нас?

Бумблякевич неохоче випростався, повертаючи лупу Соломонові. Серце його шалено калатало, і рясний піт укрив чоло.

— Вам зле? — торкнулася його рукою Ганця. — Може, сядемо де в холодку та перепочинемо?

Соломон закрив книгу і сказав:

— Авжеж, ви, либонь, здорожилися не на жарт, правда? Але хто вас вгостить панським обідом, як не Соломон?

— А то яким обідом? — здивувався Дзюньо. — Невже справжнім?

— Найсправжнісіньким. Ходіть за мною.

І Соломон, узявши книгу під пахву, повів їх уздовж вулички до пагорба, що круто здіймався неподалік.

— Ця книга, знаєте, — сказав Помідор, — нагадала мені один трафунок. Розтяв я був гарненьку панну такво і так, — чиркнув пальцем по грудях і животу.

— Не показуй на собі! — зойкнула русалка.

— Докторам можна. Так от — розтяв, дивлюся, а кишки так химерно сплелись, утворюючи дивовижного лябіринта, що я аж завмер, милуючись тією красою. Здавалося світло переламувалося в них, як у струмку, і вигравало веселкою. І, пам'ятаю, ще тоді мені спало на думку, що я побачив своє майбутнє. Ось достоту так, як у тій книзі. Я побачив те, що чекає мене незабаром. І так воно й сталося — я опинився в лябіринті сміттярки, в якому блукаю вже стільки часу. Я опинився у самому кишківнику сміттярки, серед апендицитів і виразок, гриж і пухлин. І ті самі ароми, що б'ють в носа з розпоротого черева, лоскочуть нам ніздрі і тут. Я впиваюся цими п'янливими запахами. Що може бути прекраснішим за запах перегною і цвілі, розпаду і розкладу?

— А ти поет, — сказав Цитрон.

— Авжеж, я поет. Не всім же оспівувати троянди. А найкращі троянди, між іншим, цвітуть на перегної. «Гній наш насущний дай нам днесь!»

Перед пагорбом Соломон спинився, намацав рукою металеву пластину серед сміття, натиснув, і відкрився їм вхід зі сходами, що вели вниз.

— Ідіть за мною, — кивнув він так спокійно, наче йшлося про прогулянку парком.

— Та що ви сі патичкуєте? — гукнув Дзюньо, вилазячи із візочка. — Та я за Соломоном і в вогонь і в воду. Рухайся, Ганцю! Ми вперед, а ви за нами!

Спустившись по сходах, потрапили вони в пронизливий холод довжелезних коридорів, освітлених тьмяними жарівками. Уздовж стін бігли височенні п'ятиметрові стелажі, вщерть заставлені ящиками. Здавалося, що тим стелажам не буде ні кінця ні краю.

— Ану, — скомандував Соломон, — витягайте цей ящик, оцей і оцей. А цей ось беріть обережно, не розбийте. І виносьте усе на двір.

— Нічого не второпаю, — хитав головою Цитрон, вгинаючись під тягарем. — Що воно тут у цих ящиках?

— Хвильку терпіння, — потирав руки Соломон, — зараз дізнаєтеся. А ви ось, прошу пана, — звернувся до Бумблякевича, — прихопіть рулон церати, аби ми могли любенько все розкласти.

Сам же Соломон виніс невеличку валізу. Розташувавшись у затінку на траві, мандрівці не могли надивуватися, коли побачили, що саме містилося в ящиках.

В одному були пушки з тушкованою яловичиною, в другому — з качиним м'ясом, в третьому — з гречаною кашею, в четвертому — з помідоровим соком, в п'ятому — з квашеними огірками, в шостому — з квасолею. А в сьомому! в сьомому! в сьомому! — пляшки зі справжнісінькими французькими та німецькими винами! А у восьмому — чоколяда «Milka», від вигляду якої єдина дама прийшла в захват. Усі тільки те й робили, що цмокали та ахали, а Соломон із незворушним виглядом, спритно орудуючи ножиком, відчиняв одну пушку за іншою.

— Слухайте, де ж ви оцього всього набрали? — не міг заспокоїтися Цитрон, жадібно ловлячи носом звабливі запахи.

Бумблякевич узяв одну з пляшок і прочитав: «1936 рік»! Тоді взяв пушку з м'ясом — напис німецькою мовою повідомляв дату виготовлення — 1942 рік! Та сама дата стояла й на всіх інших пушках.

— Чому тут всюди 1942 рік? — спитав у Соломона. — Це що, воєнні трофеї?

— Ніц ся не бійте. Я то все вже сто разів перепробував. А як ви гадаєте, я виживав усі ці роки? Воно таке, ніби щойно виготовлене. Перша кляса. Ще сто років простоїть і ніц му не буде.

— Але як ви цей скарб роздобули?

— Як? О-о, то було майже відразу по тому, як я сюди потрапив. У свому блуканні лябіринтом я натрапив якось на старого чоловіка. Він лежав без пам'яті. На ньому був німецький мундир, і я спочатку не міг зрозуміти, з ким маю справу. Але помацав живчика — б'ється. Ну, я йому хутенько став штучне дихання робити і доти робив, доки він не отямився. Виявилося, що то є старий упівець. Але не бандерівець, а мельниківець. І то такий затятий, що ані чути не хтів за іншу Україну, крім мельниківської. От він мене й запросив жити з ним та показав оцей старий воєнний бункер. Колись, каже, підірвали вони колію неподалік від цього місця, і з рейок зійшов німецький потяг, — заладований продуктами, котрі призначалися для фронту. От вони все, що там у тих майже ста вагонах було, й приволокли сюди та облаштували бункер. Як війна ся скінчила, кілька тих упівців замешкали тут і жили на цих запасах. Аж доки не повмирали. І цей чоловік завів мене на їхні могили та заповів там його поховати. Незабаром і він помер, а я виконав його волю.

— Ага, — засміявся Бумблякевич, — от що ви мали на увазі, коли казали, що пристосувалися до умов і стали органічним доповненням навколишнього середовища. З такими запасами кожен би пристосувався. Правда, не певен, чи хтів би я день у день не їсти нічого іншого крім яловичини з гречкою.

— Е-е, ви погано знаєте німців, — усміхнувся Соломон. — Там у тих вагонах були й пушки зі свининою, і курятиною, і качатиною, і гусятиною, і олениною, і бараниною, і фазанячим м'ясом, і рибою, і макаронами, і рижом, і різними кашами, і горохом, і бобами, і фруктами, і згущеним молоком, і кавою, і какаом, і з маслом, і медом, мармулядою і чоколядою, ящики з вином, шнапсом і пивом. Одне слово, не назвав я й половини з того, що там було, і що й досі ви можете знайти у цьому бункері. І щоб ми всі разом з вами жили ще сорок років, то не з'їмо тих запасів. Так що плюньте ви на ваше Море і живіть від пуза. А як комусь не до шмиги яловичина з гречкою, то може си піти й принести чого душа забажає, бо там усюди стрілочки і вказівки, що де лежить.

— О, — зрадів Цитрон, — то я, коли ваша ласка, ґольнув би ліпше шнапсу.

— А я пива, — замовив Дзюньо. І додав: — Багато пива. Море! А для дами мармуляди!

— А мені фруктів! — пролунав голосочок русалки. — І обов'язково цитрини!

— Цить, капосне! — ляснув її Помідор.

— А що? Є й цитрини? — розпромінився Цитрон, рушаючи до бункера з порожнім ящиком під пахвою.

— Є, але консервовані. Так само, як і помаранчі, виноград, ананаси, вишні, трускавки, малина, чорниця, порічки, аґрест… — проторохтів Соломон, — не помічаючи, які йому міни корчить Помідор. — Ну, панове, до столу! Пий, гуляй, веселись.

Тут він нарешті відчинив валізу і роздав кожному срібні ложки, виделки, ножі та кришталеві келихи.

— Ну й ну! — похитав головою Дзюньо. — Та вони ту мали цілий скарб. Ви що п'єте, пане Бумблякевич?

— Вино. Ану, що ми тут маємо? Бургундське! Рейнське! Рислінг! Вермут! Я хочу спробувати все.

— Я складу вам компанію, — проворкотіла Ганця, — ніколи в житті ще не доводилося мені смакувати такими напоями.

Повернувся Цитрон з ящиком і розклав на цераті пиво, шнапс та фрукти. На одній із пушок виднілася намальована цитрина.

— О, це для мене! — зраділа русалка, і Цитрон галантно подав їй розпечатану пушку.

Помідор кривився, але мовчав. Цитрон виголосив тост за здоров'я рятівника усіх мандрівців — Соломона, і розпочалася справдешня учта.

— Цьому пиву нічого не бракує! — тішився Дзюньо, вмить висушивши одну пляшку і розкорковуючи другу. — Пролежати стільки років!

— Тут особливий мікроклімат, — погодився Соломон, — ніц ся не псує. Навіть я не зіпсувався, — і засміявся. — Але вважай з пивом, таке пиво може добре голову замакітрити.

— О-о, кому ти то говориш? Пам'ятаєш, як я випив сорок вісім гальб, а сорок дев'яту розтраскав собі об голову? Голова в мене, як камінь. Ганця навіть горіхи на моїй голові коле. А потім пішов своїми ногами до хати. І ніц ми не було.

— Не рівняй тамтого пива з цим, — напучував Соломон.

— Сорок вісім гальб?.. — проказав, закотивши очі до неба, Помідор.

— Ти що — сумніваєшся? — обурився Дзюньо.

— Ні, але сорок вісім гальб! — повторив Помідор.

— Соломон свідок.

— Я не рахував, — відмахнувся Соломон. — Останню гальбу, яку ти розтрощив собі на голові, я запам'ятав. Але, хто скільки випив — то вже вибачайте.

— Ти хочеш сказати, що я брешу?

— Ні, мене це просто не цікавить.

— Добре, — кивнув Дзюньо. — Дві пляшки я вже вцмулив. На черзі третя.

Бумблякевич випив по келиху кожного вина і почувався на сьомому небі. Проте погляд його раз по раз підкрадався до книги «Іссахар», йому хотілося ще раз придивитися до тих мікроскопічних малюнків і спокійно усе обстежити.

Помітивши, що Соломон уже трохи захмелів, Бумблякевич попросив у нього книгу, старий не заперечував. Озброївшись лупою, Бумблякевич знайшов сторінки з малюнками і став уважно роздивлятися. Найбільше його цікавило зображення палацу і балю. З першого ж погляду чекала на нього велика несподіванка та така, що він не повірив власним очам, відвів на секунду лупу в бік, покліпав і ще раз придивився. Сумнівів не було — малюнок не був застиглий, він пульсував життям, і всі постаті, що були тут зображені, перебували в русі. Звичайно, це не відбувалося просто на очах, але принаймні за той час, поки книга лежала закритою, танцюючі пари встигли завершити перший танок, котрий судячи з того, як розвіювалися сукні і шалі, міг бути вальсом, і закружляли в іншому, нервовішому, либонь, у тангові. Тонкостанна панна з довгим попелястим волоссям тепер була повернута не спиною, а боком. Правда, обличчя її все одно видно не було, бо заважало волосся.

Лупа ковзнула вбік, туди де виднілася дорога. Карет, що наближалися до палацу, значно побільшало, вдалині виднівся величний берлин, запряжений четвіркою чорних жеребців. Серед гостей Бумблякевич розпізнав княгиню та її сина, а в групі військових, з якими зазнайомився на бенкеті, побачив Транквіліона Пупса. Він тримав у руці якийсь папір і щось тлумачив, військові уважно слухали. Якби був мікроскоп, можна було б навіть прочитати, що саме пишеться на тім папері, бо під лупою виднілися тільки криві лінії.

Як же йому хотілося у цю хвилю заплющити очі і опинитися там, серед тих людей, які, можливо, його з нетерпінням чекають!

Тим часом Помідорові вдалося намовити Офелію до співу, і в повітря спурхнула печальна пісня русалки, схожа на ту, що її чув уже Бумблякевич у Морі Борщів. Неможливо було не заплющити очі й не полинути на пінявих хвилях мелодії, сонливо вигойдуючись, і занурюючись, і колихаючись у дивному стані невагомости. Незвичайна, нечувана раніше мова пісні вливалася в них і заповнювала собою по самі вінця, кожному здавалося, що він навіть розуміє, про що в ній співається, але всі ті слова, які сприйняло вухо, ніяк не встигали домчати до розуму, миттєво танучи, мов сніжинка, яку прагнеш роздивитися на теплій долоні.

Коли вона вмовкла, на якийсь час зависла тиша, ніхто не відважувався її зруйнувати жодним звуком, і тільки русалка перебігала здивовано очима по нових знайомих і, зрозумівши, що ніхто крім неї не промовить ні слова, засміялася:

— Та перестаньте! Сидите, як сови!

— Якою це мовою ви співали? — тремтячим голосом спитав Соломон.

— Не знаю, — похитала голівкою русалка. — Це пісня русалок із Моря Борщів. Вони знають безліч пісень, і ми деколи від них переймаємо.

— Невже ви там щось зрозуміли? — спитала Ганця в Соломона.

— Ні, але мені здалося, що якісь окремі слова надто схожі на іврит.

— Та йдіть! Який іврит! — обурився Цитрон. — Ця мова найближча до української — ті самі склади, ті самі відмінки і закінчення.

— Е! Та ти щось метикуєш у фільольогії? — здивувався Бумблякевич, який подумки визнав його слушність.

— Нічого не метикую, але в тюрмі я мав досить часу для читання.

— А не могли б ви ще нам кілька рядочків заспівати? Тільки поволі, — попросив Соломон.

Русалка відкашлялася, звела до неба очі і проспівала:

— Щоб я скис, коли це не по-нашому! — вигукнув Цитрон. — Але я нічогісінько не второпав. Хоча окремі слова добре знайомі, і я вже їх десь чув — «руса», «раїна», «мара», «леліє», «ява», або «коруна». Що це, як не українська мова?

— А мені це скидається на ті слова, які мені хтось диктує, — сказав Соломон. — «Елі ілана»! Власне цими словами починається книга «Іссахар»! Як це схоже на останні слова Ісуса: «Елі, елі савахвамі!» Або оте «ора зілота». Десь це в мене було, десь було… Інколи ці слова пробиваються в моїй свідомості, як молода трава, і шелестять, шелестять.

— Останні два рядки! — промовив Бумблякевич. — Повторіть останні два рядки.

— Останні… — замислилася русалка, — чекайте… ага… «маль вала лАнда — стугна орАнда — юрма ся не лИть».

— Але ж… але ж ви розбили знайоме мені ім'я на склади. Має бути Мальва Ланда. А у вас «Маль вала Ланда», так?

— Я нічого не розбивала, як завчила, так і співаю. А що це за ім'я?

— Це ім'я поетеси, яку я розшукую. Та це не проста поетеса — вона описала увесь цей велетенський світ сміттярки, склала докладні мапи, створила катальоги рослинного і тваринного світу, написала історію та географію. Я іду по її сліду вже кілька днів, та вона мені постійно випорскує.

— Ану ж розкажіть нам про неї, — попросила Ганця. — Невже вона теж зблукала тут на сміттярці?

— Ні, вона не заблукала. Вона вже знову там, де вона мешкає — у палаці княгині фон Шруботяг чи на балю в Купчаківен. А оце днями ледве врятувалася зі страхітливого замку.

— Ох, не мучте нас, розповідайте! — заломила руки Ганця.

За нею і вся решта товариства стала впрохувати Бумблякевича розповісти про свої пригоди.

— Та ну ж бо, Бумблику, не комизься, — дав йому стусана в плечі Цитрон. — Я залюбки ще раз послухаю.

І Бумблякевич таки скорився. Розповідь його тяглася довго, але напої скрашували її, і захмелілі голови з насолодою вслухалися у вірші Мальви. Бумблякевич деклямував їх з таким розпроміненням в очах, що звучали вони, наче молитва. Під час однієї з таких деклямацій Соломон раптом схопив свою книгу, розгорнув на останній недокінченій сторінці і став щось писати. У цю хвилю, здавалося, він душею був далеко-далеко, десь між зір і світил, і ніхто не посмів його потривожити. Та ось закінчився вірш, і закінчилося писання, Соломон відклав книгу і окинув присутніх зором людини, яка щойно відкрила якусь неймовірну істину, приховану досі від ока і вуха. Але розповідь Бумблякевича продовжувалася, сутінки напливали у вулички лябіринту, несучи прохолоду і вільгість, вітер усе гучніше шурхотів папером, зриваючи його в повітря разом з кульбабиним пухом, пелюстками польового маку і краплями вечірньої роси. Розповідь злітала за вітром, кружляла над горами і долами і розсівалася разом з насінням достиглих трав.

Уже зовсім стемніло, коли Бумблякевич закінчив.

— Ну, за таку гарну історію гріх не випити, — потер руки Цитрон і став наливати келихи.

— Тисяча і одна ніч, — зітхнув Соломон. — І вам ще не досить тих пригод? Ви й далі шукаєте ґудза?

— Я шукаю Мальву. Я хочу повернутися назад у палац Шруботягів. Мені там було так затишно! Там є все, про що я мріяв.

— Але ви ж не ставитеся до Мальви як до жінки? — спитав Соломон. — Я це збагнув відразу. Вона для вас святиня. І водночас марево, яке манить до себе, та не підпускає ближче. В кожної людини своє марево і свій світ навіювань. Але ваше марево досконале, чисте і яскраве. З одного боку шлях до нього у тернах, а з іншого — вам можна заздрити. Коли ви читали її вірші, мене пойняла якась незбагненна сила, я відчув, як у голові враз застукотіли тисячі молоточків і з-під кожного з них вилітали іскри слів. Я став їх записувати і якраз у ту коротку хвилю, коли записував, то розумів, ЩО саме пишу. Але щойно скінчив, усе вивітрилося, як сон.

— Навіщо вам ця ефемера — Мальва? — дивувався Помідор. — Ні помацати, ні надкусити.

— Мовчи, телепню! — урвала його русалка. — Що ти тямиш у високих почуттях? Ах, чому я не Мальва? Чому я не мрія? Не марево? Не кульбабин пух? А мокра, слизька і зимна!

— Ти смішна, як мішок бараболі! Не говори так! — обурився Помідор. — Я тебе кохаю. Ти маєш усе, що мені потрібно. Ти ідеальна. Тебе можна сховати за пазуху, покласти собі на шию чи гойдати на руках, як немовля.

— Не дури мене. Вам, хлопам, аби дзюрка. А все інше — це тільки оздоба, декорація дзюрки. І що тієї декорації менше, то краще.

— Моя кохана дзюрко! — проспівав Дзюньо, притискаючи до себе Ганцю. — Нє, то не для мене — весь час полювати за чимсь таким далеким. Щастя мусить бути м'ясистим.

— Та і я так само гадаю, — приєднався до нього Цитрон.

— Почути таку історію, звичайно, захопливо, але самому переживати щось подібне — то вже занадто. Ти, Бумблику, живеш у світі фантазій… Та чи не пора нам, пане Соломоне, влягатися спати?

Втому відчували усі без винятку і хутенько заходилися прибирати. Соломон запросив гостей до свого помешкання, яке йому лишилося у спадок по партизанах. Місця там було доволі, не бракувало й матраців і коців, так що всі повлягалися з вигодою, і за кілька хвилин єрихонські труби носів заграли злагодженого марша.

Тільки Бумблякевич не витримав і попросив перед сном знову книгу «Іссахар» та, присвітивши ліхтариком, став роздивлятися її в лупу. Бал біля палацу продовжувався, гості прибували і прибували, здавалося, їм не буде кінця. З якої ж то нагоди така забава? Чийсь день народження? Чи, може, котрась із Купчаківен, поки його не було, вирішила заручитися? Але, коли це все відбувається — тепер чи в майбутньому? Скільки не придивлявся, а серед гостей він так і не помітив нікого схожого на себе. Зникла і панна, що нагадувала Мальву. Мабуть, зайшла до палацу — в палаці уже засвітилися вікна. Князь розмовляв із сестрами Купчаківнами, а Пупс — із княгинею. Врешті і Бумблякевича зморив сон, і він, знявшись у повітря понад лябіринтами сміттярки, полинув до омріяного палацу.

ДО МОРЯ

Вранці, щойно прокинувшись, знову розкрив книгу. Палац ще спав. Зашторені вікна не зраджували жодних ознак життя. У дворі і в саду усе було чисто прибране, мовби ніхто й не балював. Тільки оддалік в загороді, де стояли карети, поралися візники, підсипаючи коням вівса та підливаючи у жолоби води.

— Гей, братове! — загримів Цитрон після сніданку. — Чи не пора нам у дорогу? Пане Соломоне, приєднуйтеся до гурту і гайда.

— Ой, не певен я, що хочеться мені світ за очі плуганитися. Я вже тут обжився, маю все, що душа забажає, час від часу находить на мене осяяння і я пишу. Хтозна, чи не покине воно мене там, куди ви прямуєте? От наберіть собі харчів та питва і Боже вас благослови.

— Соломоне! Невже ми розлучимося? — кинувся обнімати його Дзюньо.

— Та як по правді, то не второпаю, яка тебе мара звідси тягне. Що ти там ще такого не бачив, за чим би жалів? Чи не маєш тут усього, про що мріяв?

— Ба й справді, Дзюнику, — встряла Ганця, — куди це нас лихо несе? Лишаймося із Соломоном. Є де жити і Бога хвалити.

— Лишайтеся всі! — припрошував Соломон. — Місця доволі, а попереду чекає сама невідомість.

— На жаль, я мушу йти, — сказав Бумблякевич. — Хто зі мною?

— Я, — сказав Цитрон. — Мені конче треба звідси вибратися, бо вже відчуваю, що втрачаю потяг до праці. А це для мене небезпечно. Я розлінюся, почну товстіти і розмножуватися.

— І ми теж з вами, — відгукнувся Помідор. — Я, може, б і нікуди не пхався, але моя кохана мріє побачити Море Борщів і поталяпатися в ньому. Так, моя крихітко?

— Еге ж, мій пампушку! Не забудь лише прихопити в дорогу цитрини. Вмираю за ними.

— Ну, шкода, — зітхнув Соломон, — але пам'ятайте, що тут вам завше раді. Ходіть зі мною та наберете харчів і питва.

Подорожні отримали від Соломона по наплічникові й наповнили його тим, що душа бажала.

— Як же ж ви будете шукати те Море, коли й напрямку не знаєте? — спитав Соломон. — Ану зачекайте, є у мене якась стара книга, точніше кавалки з тієї книги… Щось там про борщ вповідається… Може, якраз…

Він відімкнув скриню з книгами і витяг кілька пожовклих аркушів. На верхньому виведено було каліграфічним письмом «Северин Сапіга. „Подорож довкола борщу“, 1822 рік, Крем'янець». Та наступні аркуші уже належали до різних частин книги, а декотрі були такі зотлілі, що годі було що-небудь розібрати.

Бумблякевич обережно перегорнув кілька і натрапив на малюнок, що зображав море з хвилями і кораблями, під малюнком дрібненькими літерами писалося: «Море Борщів суть на південь від міста С. Якщо хто зблукав, то раджу слідкувати за летом чайок, що завше летять до Моря. Можна також спробувати випорпати з землі рожевого сламзика, який, просто неба опинившись, у тую ж мить помчить на узбережжя. А наколи б дорогою трапився гай іграрій, то пам'ятати варт, що іграрії так само до Моря гілками тягнуться, як сонях до сонця».

— Ось бачите?! Тут усе ясно, — зрадів Бумблякевич. — Чи міг би я у вас цей аркуш попрохати? — І, отримавши згоду, тремтячим голосом поцікавився, чи можна ще один аркуш забрати з собою, але цього разу із книги «Іссахар» — той, що з малюнком палацу.

— Ой, — сполошився Соломон, — боюся, що ні… Це може погано відбитися на самопочутті книги. Самі подумайте, як би ви ся чули, коли б вам хто пальця вирвав. А тут ціла сторінка! А властиво дві.

— Добре, не ціла, мені йдеться тільки про палац. Ви ж можете його акуратно витяти ножичками, а потім підклеїти. На тому місці той, хто водить вашою рукою, намалює знову щось. Мені ж вистачить тієї маленької карточки, на звороті якої і так нема жодного напису чи малюнку. Повірте, це для мене дуже важливо.

Соломон замислився. Але Бумблякевич не давав сумнівам підкорити його і сипав, сипав словами, аж поки той не скорився. Соломон розгорнув книгу на потрібній сторінці, перевірив, чи на звороті справді нема нічого, і взяв ножиці. Руки його тремтіли, коли витинав зображення палацу з книги. Простягаючи його Бумблякевичу, не втримався і змахнув сльозу:

— То так, мовби краяв собі серце. Але, гадаю, книга мені вибачить. І візьміть з собою лупу. Бо як же без неї? — потім він оцінив вигляд Бумблякевича і додав: — А чи не годилося б вам перебратися? Бо так виглядаєте, ніби з вертепу чкурнули.

— А є у що?

— Та чого ж! Усякого добра у мене доволі. Ану ходіть за мною. І ви, Цитроне й Помідоре, ходіть. А то вже так обносилися, що сумно дивитися.

Соломон вручив їм легке літнє вбрання, яке тільки де-не-де побила міль. Воно було так само трофейне і старомодне. Після цього настала пора прощатися, і Ганця навіть заплакала:

— Ой, та ви ж тепер нам як рідні!

Вона разом з Дзюньом та Соломоном видерлися на гору і довго проводжали сумними поглядами мандрівців, аж поки ті не зникли у крутих вуличках лябіринту.

— Шкода тільки, що довкола не видно жодної чайки, — насмішкувато проказав Цитрон, коли вони пройшли чималий шмат дороги, — як, зрештою, навіть запаху іграрій, котрі, як ми знаємо, пахнуть просто таки запаморочливо.

— Але ми ще можемо випорпати сламзика, — нагадав Бумблякевич.

— Хтозна-скільки доведеться копати, не маючи лопат, — зітхав Помідор. — Ми навіть не знаємо, на якій глибині вони ховаються.

— А ось зараз ми й це вияснимо, — сказав Бумблякевич, приглядаючись до аркуша з книги. — Ага, ось… «Сламзики живуть під землею на глибині від одного до чотирьохсот сажнів, випорпуючи довжелезні лябіринти, які штудерно»…

— Як-як? — перепитав Цитрон.

— …штудерно…

— Гм…

— …«штудерно переплітаються, творячи дивовижну»…

— Досить. Хіба неясно, що ми їх ніколи не добудемо? — впав у нерви Цитрон.

— Але чому? Можливо, якраз на глибині сажня…

— Тому, що коли ми почнемо копати, вони чкурнуть глибше, а не маючи лопат, ми ніколи не розкопаємо достатньо глибоко.

— Ми повинні знайти лопати, — сказав Помідор. — Ми будемо йти на південь і дорогою видивлятися за лопатами.

— Просто не треба було пороти гарячку, а ще там усе прочитати. Тоді б ми й прихопили лопати у Соломона, — буркнув Цитрон.

Поміж куп сміття траплялися різні речі — побиті відра, облущені баняки, пластикові фляги, сувої дроту, брудні лахи, дошки і черепиця. Але жодної лопати! Якби їм спало на думку збудувати собі скромне помешкання, у них не виникло б проблем з будматеріалами, але вони не збиралися нічого будувати, вони йшли до Моря, відчуваючи майже стопами, як сновигають своїми підземними лябіринтами сламзики і при цьому, можливо, й кепкують з них, та що там кепкують — регочуть аж заливаються. Кляті сламзики!

Зненацька вони ледве не звалилися усією гурмою в яму.

— Обережно! — пролунав голос із ями. — Ви мені можете зламати карк.

Подорожні зазирнули в яму й побачили чоловіка, що завзято орудував лопатою на глибині добрих чотирьох метрів. Стіни ями всіяні були дірами, що їх випорпали сламзики.

— Це ж либонь той чоловік, що ми його бачили на малюнку! — втішився Цитрон і гукнув: — Гей! Боже помагай!

— Дякую! Він вже мені й так добряче поміг!

— Справді?

— Авжеж! Він поміг мені знайти лопату.

— Він певно поміг вам знайти якраз ту лопату, котру ми й самі шукаємо.

— Навіщо вам лопата?

— Щоб добути сламзика і потрапити до Моря.

— Ха! Вам неймовірно пофортунило, — випростався чоловік і витер піт із чола. — Я вже ось-ось доберуся до них.

— Невже вам не вдалося ще жодного уполювати?

— Вони слизькі, мов клюски.

— Я ж казав — даремна це справа, — зітхнув Цитрон. — Ви тільки подивіться на ці нори — їх безліч, вони нескінченні, вони мов павутиння, а ми ж не павуки, ми тільки мухи, дрібні комахи у безмежному всесвіті сміття.

— Є! — пролунав вереск із ями. — Є! Я його впіймав! Тримаю! Витягайте мене!

Усі троє кинулися до ями й побачили, що чоловік і справді затис у долонях сламзика, що шарпався і звивався, намагаючись вирватися з ціпких жмень. Сламзик був завбільшки з ковбасу і такого ж ковбасного кольору.

— Оце і є сламзик? — здивувався Цитрон. — Кидайте його сюди.

— Еге, кидайте! Та він дремене, тільки його й бачили, — відказав чоловік. — Візьміть там нагорі пугу й накиньте петлю на мене.

— Яку ще пугу? — здивувався Цитрон.

— То така довга тичка зі шнурком та петлею на кінці. Лежить коло ями. Бачите?

Петля впала на чоловіка, стягнула в поясі, і трійця мандрівників витягла його на поверхню. Чоловік притискав сламзика до грудей, мов не знати яку дорогоцінність.

— Якби воно не тріпіцькало, то подумав би, що то чисто тобі ковбаса «дрогобицька», — засміявся Цитрон.

А русалка скривилася:

— Фу-у, яке ж воно слизьке!

— Хто б говорив! — сказав чоловік, змірявши русалку насмішкуватим поглядом. — То що, пускаємо його? Куди пожене, туди й Море. Прихопіть лишень мою пугу.

Вони відійшли подалі від ями, і сламзик, упавши на траву, помчав, звиваючись, вперед. Мандрівці за ним ледве встигали.

— Вважай, не наступи! — перестерігав чоловік Цитрона, який своїми довгими кроками гнав попереду.

Гонитва ця тривала доти, доки не втелющилися вони у самісінькі мочарі, що аж зачвиркало, а сламзик, зачувши воду, погнав ще прудкіше. Ноги грузнули у болото, застрягали, ковзали, сламзик невмолимо віддалявся, а коли води стало вище щиколоток, він пірнув собі та тільки за ним і забулькотіло. Куди він поплив, ніхто не встиг запримітити. Вирішили, що до потічка, який народжувався в мочарах і звивався вужакою, зникаючи далеко за обрієм. Понад потічком вони й рушили далі, а потічок усе розширювався та глибшав, а з води випірнали маленькі русалки і, зблиснувши лускою на сонці, зникали, заливаючись дзвінким реготом. Подорожні, натомившись, сіли на березі перекусити, повиймали з наплічників пушки з консервами та пляшки й пригостили нового знайомого. Чоловік розповів, що зветься Гицлем, бо такий у нього фах — лапати котів і собак. А де, як не на сміттярці можна було безборонно наловити тих приблуд? От він і заблукав, переслідуючи якогось спритного песика.

— Добре, що знав я щось про тих сламзиків. Дідусь мій не раз вповідали, про всіляку чудасію, яка тут розкошує. Проблукав я цілих чотири дні, а на п'ятий, — Гицель загнув пальця, — пустився яму копати. Шостого дня з вами зустрівся. І якраз щасливо склалося, що й сламзик мені попався і ви нагодилися, а то й не знаю, як я з ним із ями б вибирався. Пропав би, як собака в ярмарку.

— Еге, не знати, чи добре ще ми йдемо, — сказав Бумблякевич.

— А куди ж іще йти? — здивувався Цитрон. — Не було куди тій ковбасі чкуряти — тільки у потік. Десь-то він нас приведе.

Русалка, що досі сиділа собі сумирно за пазухою в Помідора, раптом вигулькнула і почала вимагати цитрину. Проте виявилося, що Помідор цитрини не прихопив. Русалка вчинила скандал та заверещала своїм писклявим голосочком так, що луна покотилася, а на той писк із потоку інші русалки відгукнулися, замахали руками, кличучи її до себе, і, заки Помідор допетрав, що діється, русалка вдарила хвостом, відбилася йому від грудей і шубовснула у потічок.

— Стій! Куди? — заверещав він, рвонувши за нею, але Цитрон схопив його за руку і повалив назад у траву. — Пустіть! Вона моя!

Але русалка вже плюскалася з подругами, забувши про Помідора.

— Чи ти здурів! — гримав Цитрон. — Там же багно! Підеш ракам на обід. Та коли правду казати, навіщо воно отаке марне тобі здалося? Вбилось у ріст, як заєць у хвіст — ні цицьки, ні пуцьки[114].

— Що ти тямиш? — обурився той. — Я кохаю її. Я нікуди не піду! Я буду сидіти й чекати на неї!

— Але ми не можемо сидіти біля тебе, — сказав Бумблякевич. — Ми мусимо йти.

— То йдіть! Я не рушуся звідси. Без неї у мене нема життя. О! Елі ілАна — руса ріЯна! Аля леліє — конча віліє! — затяг він, пригадуючи русалчин спів. — Я дочекаюся її. Я буду співати її пісню, і вона повернеться. Вона не може мене ось так покинути.

Гицель вилаявся:

— А бодай тебе підкинуло та гепнуло! Та за ким ти пропадаєш? Та я тобі зараз їх цебер наловлю!

І, схопивши пугу, спритно виловив якусь зелену русалку й витяг на берег. Цитрон визволив її з петлі і став з реготом тицяти Помідорові під ніс:

— О, глянь, яка краса! Дівка, як ягідка. Є і дюрка, і піндюрка, і зеленая коса. — Русалка билася йому в руках і пищала. — На, бери! Ця, бігме, ліпша за тамту. Може, ще навіть цілочка. Спробуй!

— Перестань! — істерично відбивався Помідор, а Бумблякевич з Гицлем аж лягали зо сміху. — Мені ніхто не потрібен! Я буду виглядати свою кохану.

— Тьху! Дурне! А з цею почварою що робити?

— Випусти, — сказав Бумблякевич. — Нам пора.

— Отак і випусти! Е ні, давно я не практикувався, — промовив Цитрон, хитро підморгнувши Помідорові, і стиснув русалку в долонях.

— Що ти робиш!? — злякався Помідор.

Та було вже пізно, русалка голосно луснула, пирснувши своїми темними соками, і розіллялася баюрою. Усе що по ній зосталося, — жменька луски і віхтик зеленого волосся. Цитрон понюхав руки і, скривившись, витер їх об траву.

— О-о-о-о! — застогнав, заридав потічок голосами русалок, що стали хором оплакувати свою посестру, ляскаючи хвостами.

— Що ти вчинив? — хапався за серце Помідор. — Тепер вона ніколи до мене не повернеться!

— Хто не повернеться? Каналізація? — засміявся Цитрон. — Гайда, хлопці! Ми йдемо далі. А ти доганяй.

Щойно сонце стало хилитися на захід, потік поволі перетворився на річку, але Морем і не пахло. У прозорій ріці сновигали пструги[115], висіли, мов пришпилені, підусти, а на самому дні ліниво ворушили вусами пихаті соми. З кожним кроком усе настирливіше став долинати до вух густий шум і гуркіт, який знову ж таки не нагадував Моря, але нагадував щось інше до розпачу знайоме — гомін міста.

— О Господи! — радісно заверещав Гицель. — Ми врятовані!

— Львів! — засміявся Цитрон. — А це, виходить, наша рідна Полтва? Гурра!

Той крик різонув Бумблякевича по серцю. Його одного охопив жах, він не хотів повертатися туди, звідки втік, де його ніхто не чекає. Перша думка була рвонути негайно назад, якнайдалі від міста, уздовж ріки, яка малітиме і малітиме, аж доки не розтечеться по мочарах, а там уже рухатися у протилежний бік. Вони, вочевидь, збилися з дороги… Він зупинився і, приклавши долоню дашком, упізнав удалині в блакитному мерехтінні розпеченого повітря вежі й дзвіниці, шпилі й золото бань. Вітер їм кидав до облич запахи цивілізації, і Цитрон з Гицлем вдихали їх на повні груди, тішачись, як діти.

— Гей, Бумблику, — гукнув Цитрон, — а то що з тобою? Ходімо, заки не стемніло.

Але Бумблякевич стояв непорушно, вдивляючись у знайомі знаки міста, і розривався на дві половини, вагаючись зробити ще один крок, який віддалив би його від омріяних палаців.

— Але мені не туди… — промовив надтріснутим голосом. — Мені до Моря Борщів.

— Послухай, уже вечоріє, — взяв його під руку Цитрон. — Як так тобі кортить знову потрапити туди, звідки ми прийшли, то зробиш це завтра вранці. Полтва ніде з цього місця не втече і русла не змінить. Потюпаєш собі любенько проти течії та й вибредеш на те саме місце, де ми того сламзика згубили.

Рація у тих словах була, і Бумблякевич слухняно посунув услід за обома товаришами. Полтва лаштувалася до сну, і вода її котилася усе тихіше й тихіше, де-не-де ще сплескувала риба, в очеретах мовчки вовтузилися птахи, а звуки міста насувалися на подорожніх, пеленали їх і обгортали у свої м'які сувої, як павутиною. Здавалося, що потрапивши сюди, вже не вирвешся, не дременеш, не звільнишся від пут, місто впокорить тебе і вип'є до дна.

Вулиця, яку перетинала Полтва, називалася Замарстинівська.

— Ну, хлопаки, — сказав Гицель, — я ту мешкаю. Маю маленьку, але затишну хатку. Вже вечір, де ся будете валандали? Переночуєте в мене. Я й так жию сам, і ви мені не завадите.

— Та, зрештою, я й не маю де ночувати, — сказав Цитрон. — А ти, Бумблику? Приєднуйся.

Бумблякевич вагався недовго. Раптом відчув навіть страх, що може розлучитися з тими, хто залишався тепер єдиною ниточкою, котра ще продовжувала зв'язувати його з утраченим світом.

Гицель мешкав на маленькій вуличці без ліхтарів у старій перехнябленій хатині, яких чимало ще можна здибати на Замарстинові. І перше, що вразило не тільки гостей, але й господаря, коли вони переступили поріг, це сильний запах цвілі і сморід. Гицель засвітив світло і повідчиняв вікна.

— О, видите, що ся робе, коли таку стару хату лишити напризволяще? Вона, як ревнива баба, починає набирати злости.

— Але тут щось немилосердно тхне, — принюхувався Бумблякевич.

— А що ви хтіли? Я ж вийшов на пару годин, а вернувся за тиждень.

— Тхне здохлятиною, — сказав Цитрон.

— Що ви таке кажете? Що тут могло здохнути, крім мене? Йой! Мацько! Де він?

— Гу із Мацько? — поцікавився Цитрон.

— Мацько — то мій кіт. Я його знайшов на сміттярці, але він мені дуже сподобався, і я лишив його у себе.

— Ну, що ж, — сказав Бумблякевич, — готуйтеся до найгіршого.

Він прочинив двері в сусідній покій. Так і є — на підлозі лежала безформна купка рудої шерсті, в якій можна було вгадати обриси кота.

— Мацько! — сплеснув руками Гицель. — Здох!

— Таке враження, що він здох ще минулого року, — похитав головою Цитрон. — Від нього лишилося надто мало.

— Ай, та то молі, молі, страшні молі! Потрубили Мацька! — Гицель віничком змів тлінні останки котика на шуфельку і виніс на двір. — Завтра поховаю, як належиться, — сказав, повернувшись.

Хата складалася з кухні і двох покоїв, обставлених старезними меблями.

— Щось у вас ніде не видно ані радіоприймача, ані телевізора, — роззирався Цитрон.

— А нема-нема, — кивав господар, — і не хочу мати. Колись я мав телевізор, але він мене сильно нервував. А в мене й без того робота нервова, а тут приходиш до хати і тільки й чуєш, як десь літак упав, а там потяг перекинувся, а там хтось когось підірвав, а тут загорілося, а там затопилося… Нє-е, то не для мене.

— Шкода, — зітхнув Цитрон, — мені завше цікаво, що в світі діється.

— А мені ні. Нічого мені не цікаво. Який сенс щодня дізнаватися свіжі новини, якщо вже за день-два вони стають несвіжими? А за пару місяців і взагалі забуваються, перетворюючись на непотріб. І так виглядає, що ми полюємо за непотребом. Щодня — свіжий непотріб!

— Щось в тому є, — погодився Бумблякевич, — але чи не пора нам повечеряти?

— Ой, злоті мої панове, — забідкався господар, — на жаль, тут я вам ніц не зараджу. В хаті хоч вітром перевій, а кришинки нема. Були драглі, та спати лягли.

Але гості мали в наплічниках достатньо харчів і вина, аби влаштувати собі гарну вечерю.

Перед сном Бумблякевич витяг картку з зображенням палацу і, затамувавши подих, жадібно розглядав малюнок. Палац знову світився усіма вогнями, а сад заповнили гості. Столи ломилися від почастунків, тут і там сновигали лакеї, і знову грала оркестра, а Бумблякевичу навіть здалося, що він чує мелодію віденського вальсу. Кілька пар танцювало. Панни схожої на Мальву не було, зате побачив Мотрю і Хіврю, які в товаристві двох драгунів сиділи за столиком і про щось захоплено бесідували. Бумблякевича охопило почуття заздрощів, і з ним він поринув у сон.

ЛЯБІРИНТ

Пані Жуковська відкрила братруру[116], в обличчя їй бухнуло жаром і запахом печеного тіста. Тримаючи в обох руках стирку[117], витягла тацю з паруючим яблучним пляцком і промовила:

— Готовий. Винесу на балькон, най ся студить.

Пані Поцілуйко сиділа за столом, вкритим вишитою скатертиною. В кришталевому графинчику і в двох маленьких чарочках жовтіла настоянка на квітах акації. Посередині столу надувався від гордощів чайничок в товаристві горняток, тарілочки вишневого варення і зграйки рум'яних пиріжків.

Пані Жуковська повернулася до покою і сіла до столу.

— Зараз нап'ємося гарбати з пляцком. Любите листкове тісто?

— Е, та хто його не любить? Зате дріжджового тіста не їм.

— Життя таке, жи най го качка копне. Ціни ростуть як на дріжджах. Але хліб мусите їсти, не?

— Не мушу.

— І не їсте?

— Краю хлібину на скибки, сушу, а тоді вже їм сухарі.

— Е, то мусите мати файні зуби!

— Не мушу. Мачаю сухарі в зупу, в каву, молоко і так їм. Так мені смакує. Як на Сибіру звикла-м, так і донині. І мій Ромко так само. Він в лісі десять літ прожив, а я стілько само в снігах. І нічо. Жиєм далі і шляк нас не бере.

— Ой, дайте ми спокій з таким життям. Хіба то є життя? Але їжте пиріжки, вони теж з листкового тіста. З сиром.

— Не нарікайте. Життя всюди життя. Ви їх самі пекли?

— Сама, сама… І покійний мій чоловік, царство йому, так само їх любив. Так уже любив, що навіть в останні хвилини свого життя не розлучався із пиріжком.

— Та йдіть! Такий ласун?

— Такий ласун, — кивала пані Жуковська. — Так із пиріжком у писку й помер.

— З пиріжком?

— З пиріжком. Вдавився, бідолаха. Пиріжком вдавився.

— А ви де були?

— А я на кухні пиріжки пекла. А він у вітальні сидів коло телевізора. Він же трохи глухуватий був, то і вмикнув так голосно, що я нічого й не чула. Не чула, як він харчить.

— А харчав?

— Та вже ж бо, що не співав.

— А що той ваш сусіда? Ви мені не договорили.

— А-а, Бумблякевич? Та слухайте! Не було ж його цілих шість років. Де пропав — ніхто нічого не знає. Він пропав, а помешкання ж неприватизоване. От його спочатку опечатали, а там і віддали іншій сім'ї. Минає шість років — явлениє Христа народу! Всі вже думали, що його й на світі нема, аж на тобі! А там уже чужі люди живуть. Він до мене. А я, знаєте пані Нусю, аж мало не вклякла-м, аж ми жар пішов попід груди. Видивилася я на него, як на рарога[118]. А він: «Шо з вами, пані Жуковська? Не впізнали?» А я: «Та чо не пізнала-м?» Ще би не впізнати — шість років минуло, а він такий гейби вчора го бачила. «Але де ви ся ту взяли?» — питаю. А він: «А хто то мені замки в дверях поміняв, шо ключ не пасує?» А я: «Та нові власники. Ви десь щезли, шість років по вас і чутка пропала. А помешкання не було приватизоване, та й го передали іншим».

— А він?

— Зачекайте, вже пляцок вистудився. Наливайте си гарбати.

Пані Жуковська покраяла пляцок і поклала перед гостею великий пухкий шмат.

— Але пахне! — втягла гострим носиком пані Поцілуйко.

— А тепер ще настоянки на акації. Пишна річ. Я від свого небіжчика завше її ховала під ліжком, бо якби занюхав, то було би по ній. Тепер стоїть на видному місці. Не мушу ховати. Слухайте, пані Нусю… хочу вас запитати…

— Прошу дуже…

— Пані Нусю… — господиня уважно подивилася в очі гості. — Пані Нусю, чи вам цілком випадково… ніколи не трафлялося чути імені Мальва Ланда?

Гостя напружилася, мов кішка, погляд її нервово забігав, вона усім своїм виглядом давала зрозуміти, що ніколи в житті цього імені не чула. Вона навіть не перепитувала, а тільки потрусила головою і, либонь вважаючи, що цього все ж таки не досить, сказала:

— Ні, а чому б я мала це ім'я чути? А ви… ви, пані Жуковська, щось про неї чули?

— Ні. І я не чула. Тільки інколи здається, ніби щось подібне чиркнуло мені об вухо. А потім несподівано стало нагадувати про себе. От я й дивуюся, звідки воно? Точить мене, мов шашіль.

— Ой, не треба було мені його називати. Тепер і я буду мучитися. Буду запитувати, чи хтось випадково не чув. Але нащо воно мені? Та й нащо воно вам?

— Не знаю. А точить, на язик намотується, заснути не дає, доки не прокажу його перед сном.

— Ох! Не треба вам було мені його називати. Душа моя чує — не треба було. Тепер і я не засну.

Раптом пролунав голосний виляск, аж гостя підскочила.

— А що то?

— Миша піймалася. Миші у вас є, пані Нусю?

— Миші? А чо би їх мало не бути? Миші є. Полапки[119] ставимо, підсмажений хліб кладемо, ловимо і топимо. Як осінь підступає, так вони в хату і пруть, так і пруть, щодня не менше десятка ловимо.

Пані Жуковська налила до чарочок настоянки:

— Ага, то у вас дротяні полапки? Такі кліточки, що як миша залізе, то за нею дверцята затраскуються.

— Так. Тих, жи на пружині і хляпають зверху, я боюся. Бачили-сьте — я аж підскочила, коли вона, як батогом ляснула. Добре, що сиділа-м. А якби стояла? А потім виймати з полапки те розчавлене нещастя… з кров'ю… Бррр!.. Нє, то не для мене.

— А я навпаки нігди би не могла втопити живе створіння. Нігди в світі. Я навіть кошенят не топила.

— А що-сьте з ними робили?

— Я їх акуратно складала в трилітровий слоїк, закривала пластиковою покришкою і ставила на полицю. Так само і з мишами. Як назбирувалося повний слоїк, викидала до смітника. Принаймні не бачила, як вони мучилися. А топити — ой, нє, то не для моїх нервів…

— Не бачили, як мучилися? Але ж вони там, на полиці, задихалися живцем без повітря, нє? — спитала пані Поцілуйко, набиваючи рот пляцком. — Вони у слоїку копошилися, вилазили одна на одну, шкреблися лапками по шклу, а потім опадали непритомні.

— Нє. Я говорила про полицю в підвалі. Там темно і нічого не видно. Не видно, як мучаться…

— Добре, що у вас є підвал.

— А у вас хіба нема?

— Є, але я туди ніколи не ходжу. Підвал залитий до стелі водою. Вже безліч років там чорна вода, темрява і чорні риби плавають.

— Таки в підвалі?

— В підвалі. Чорні риби без очей. Бо нащо їм очі, коли там ніколи світла нема? Чорні риби без очей ледь-ледь ворушать плавниками, мовби зависли на невидимих ниточках. Як іграшки на ялинці, — пані Поцілуйко надпила з келишка, побовтала наливку язиком, заплющившись, поплямкала губами, як чорна риба без очей, і проковтнула, наслухаючи хвилю тепла, що розливалося по грудях.

Пані Жуковська подивилася на неї з острахом:

— І ви то тільки зараз мені вповідаєте? Нігди би до вас у хату не зайшла, якби-м знала, що просто під моїми ногами, під підлогою чорні риби без очей ворушать плавниками.

— Ми вже звикли. Вони самі по собі, а ми самі по собі. Ми не думаємо про них, вони не думають про нас. Чорні риби без очей шкоди не роблять. Ви гадаєте, жи де я мишей топлю? Там у тих темних водах і топлю, аби чорні риби без очей мали що їсти. Чоловік мій дзюрку провертів у підлозі, над тою дзюркою ми полапку відчиняємо, і мишки хляпають просто у темні води. Потім дзюрка замикається спеціяльною покришкою, аби чорні риби без очей голів не повисовували.

Пані Жуковська налила собі повний келишок і одним махом перехилила.

— Колись, як не будуть мали що їсти, прогризуть вам підлогу… А він так прихилився до одвірка і каже: «Які шість років? Та ж не минуло і двох тижнів!». А я: «Пане Бумблякевич! Бійтеся Бога! Шість років як один день! Ви пропали в серпні 1993 року. Нині маємо серпень 1999!». А він: «Не може бути!» А я му — газету під ніс. Він, як глянув, аж за серце вхопився. Я му відразу води налила — випив одним душком.

— Але що ж то таке з ним могло статися? Може, він звар'ював? Таке, кажуть, буває з вар'ятами, жи вони пам'ять гублять.

— Може, і звар'ював. Хто його знає. Я хтіла йому зупи дати, але він ся відмовив. А тоді питає: а де ж мої речі?

— Ага…

— Ну, я й кажу, що… та пийте… винесли на стрих, а там з часом люди порозтягали. Та й тих речей там було як кіт наплакав. Самі-но книжки.

— Книжки! Вчений був.

— Ой, що вже вчений, то вчений. Що не спитай, все знає. Повела я його на стрих, він подивився… Ой, ліпше б я його не вела туди. Мало що не плакав. Книжки ж, котрі ліпші, ті порозтягали, а решту миші потрубили. Пийте гарбату. Цей сервіз я собі на пам'ятку лишила по його мамі. Сусіди собі брали, що хтіли, то і я взяла. О, і цей обрус, жи його мама вишивала. Бачите, вишила ту якусь панну таку сьлічну, палац і ставочок із лебедями. А книжок я не брала, нащо мені книжки? Я телевізор ся дивлю. Дивлюся телевізор і шляк мене трафляє з таким життям. Та шо то за Україна, скажіть мені? Та нашо нам така Україна, га?

— Ей, пані Жуковська, я в Сибіру так не нарікала, як ви тепер нарікаєте. І чоловік мій, як у лісі в схроні жив, так не нарікав. А знаєте чому? Бо нігди так не було, аби якось не було, а як було зле, то я згадувала, що було вже гірше.

— Я його втішала, як могла, я ж з його мамою не раз собі мило бесідувала, та й забігали одна до одної.

— Я життям задоволена. Тішуся, жи-м дожила. І можу тепер сидіти коло вас у теплі, в затишку і пити собі гарбату.

— Тоді він похнюпився та й пішов. То було нині рано, може, годину тому. Я ше йому сказала, жи він файно виглядає і ніц ся не змінив.

— Ото біду має.

— Не кажіть. Ще пляцка, пані Нусю?

Цитрон сидів за столиком у парку навпроти університету і пив пиво, обклавшись газетами, в очікуванні Бумблякевича. Ранкової пори пиволюбів було не густо, і ніхто йому не заважав уголос лаятися і бризкати піною від люті. Він пережив неабиякий шок, дізнавшись про те, що час, змарнований на сміттярці, видер із його життя купу років. Він нервово розшарпував прочитані газети, зіжмакував і шпурляв собі за спину. Саме за цим заняттям і застав його Бумблякевич.

— Слухай, що за кумедія!? — обурився Цитрон, ляснувши кулаком по столу. — Виявляється, мене тут не було цілих дванадцять років! Тоді, як за моїми підрахунками проминуло двадцять чотири дні.

— А за тих дванадцять днів, що я був на сміттярці, минуло шість років, — зітхнув Бумблякевич, умощуючись поруч.

Цитрон замовив пиво, і якийсь час вони сиділи мовчки з гальбами в руках. Очима повними подиву роззиралися довкола, намагаючись помітити якісь особливі зміни, що сталися тут, але нічого такого не бачили — все, як і колись. Хіба що кнайп побільшало і щезли черги за пивом.

— І був тоді ще Совєтський Союз, — сказав Цитрон, — а зараз — незалежна Україна. Чому ти не розповів мені про ці зміни ще на сміттярці?

— А звідки мені було знати, що ти так давно мандруєш? От якби ти бовкнув щось таке, що мене б здивувало, я б відразу й зреагував. Слово по слові ми б ще там вияснили для себе, що відбувається з тими, хто потрапляє на сміттярку.

Цитрон замислився. Потім уважно поглянув на товариша і сказав:

— Мені важко це все усвідомити, але невже я можу привселюдно заспівати наш гімн і мені за це нічого не буде?

— Хочеш переконатися?

Цитрон кивнув із якимсь дитячим захватом. Разом вони підвелися з лави, гордо випнули груди, і в ранковому повітрі полинули слова, за які люди сідали у тюрми, з якими йшли на страту і в останній бій. Кілька ошелешених пияків і собі зірвалися на ноги, а з кіосків повисовувалися здивовані голови, але це геть не знітило співаків, і вони, доспівавши, знову взялися за гальби.

— Якщо не секрет, де ти взяв гроші на газети і пиво? — спитав Бумблякевич.

— Секрет. Щоб ти знав — Цитрон знайде вихід із будь-якої ситуації. Ти ліпше скажи, які в тебе новини.

— Я втратив помешкання.

— А я втратив кваліфікацію. Щойно попри мене пройшла жінка з цитринами. Я не відчув жодного поруху у своїй душі. Нічого ані тенькнуло. Я і проводжав її поглядом, гадаючи, що щось таки у мені прокинеться. Де там!

— А в мене пропали всі мої книги, які я збирав роками. Що мене ще тримає у цьому місті? Здається, нічого.

— Ми перетворилися на двох бездомних песиків. Чесно кажучи, я розраховував на твоє помешкання.

— У нас іще є Гицель.

— Ха-ха, — Цитрон ляснув товариша по плечах, — уявляю собі, як він здивувався, коли виявив те, що й ми.

— Е, та він блукав іно шість днів. Скільки то виходить? Двадцять чотири дні дорівнює дванадцяти рокам, дванадцять днів — шести рокам, а шість — трьом. Не так страшно.

— Якщо не брати до уваги бідного Мацька, який здох жахливою смертю.

— Царство йому котяче. Між іншим, незважаючи на шестирічну відсутність, я аніскілечки не змінився. Це засвідчила сусідка.

— Гм… Але так виглядає, що і я не змінився. Я навіть навмисне став перед вітриною і побачив себе такого, яким я був майже місяць тому.

Бумблякевич кинув оком на його обличчя і спитав:

— А коли ти дивився у вітрину?

— Ну, відразу, як тільки купив газети, побіг до вітрини. Це десь із годину тому, а що?

— Сивина на скронях, от що. Раніше її в тебе не було.

— Та йди! — сполошився Цитрон і мацнув себе за скроні.

— Не сильна, але вже пробивається.

— А ти… — оглянув його Цитрон. — Ти ще дужче облисів… І брови в тебе виросли, аж позакручувалися… Та й пика, як на мене, підпухла добряче.

Бумблякевич зірвався на ноги.

— То, виходить, ми зараз починаємо надолужувати й доганяти свої літа?

— Ти куди?

— Як то куди? Назад, назад на сміттярку. Я не хочу втрачати цілих шість років. Боже мій! Шість років!

— Ти справді хочеш туди повернутися?

— Що тут для тебе дивного? Я від самого початку хотів туди повернутися. А ти маєш бажання зістарітися на очах?

— О ні, — здригнувся Цитрон. — Я з тобою.

— Нам би здалося таксі.

— Ми вже нині в трамваї зайцями їхали. В таксі такий номер не пройде. Зачекай хвильку, — і Цитрон попрямував до будки з пивом та став за чоловіком, що саме розраховувався.

Бумблякевич, звичайно, здогадався, з якою метою він це зробив, але пізно було реагувати. Бракує лише, аби їх замела міліція. Роззирнувся — за столиками сиділо лише кілька осіб, усі зайняті розмовами. Чоловік поклав гаманця у задню кишеню і взяв у одну руку гальбу, а в другу пачку солоної соломки. Далі все відбувалося швидше, ніж це можна виразити словами: ось Цитрон ніби наштовхується на чоловіка, притримує одною рукою його пиво, аби не розхлюпати, вибачається, а водночас інша його рука висмикує гаманця, за спиною в жертви він його розкриває, добуває кілька купюр і кладе гаманця назад у ту саму кишеню, чоловік вмощується за столиком і п'є пиво, нічого не помітивши.

Цитрон повернувся, лукаво всміхаючись:

— Ходімо. Не бійся, я чесний злодій. Поцупив тільки сорок гривень. Вистачить, аби запастися ще й їжею та водою.

— А якби не вдалося? Уявляю, як тішилася б міліція, спостерігаючи за твоїм швидкісним старінням. І навіщо тобі аж сорок гривень, коли у нас ще є консерви Соломона?

— Консерви на потім. Невідомо, скільки доведеться блукати.

За півгодини ошелешений таксист спостерігав, як парочка диваків з наплічниками квапиться у напрямку сміттярки. Коли ж їхня швидка хода перейшла на біг, таксист навіть вийшов з авта, приклав долоню до брів і намагався второпати, куди й за чим спішать вони. А ті бігли пустищем, жваво перестрибуючи через залізяччя, траскаючи болотом, слизькаючи й падаючи, бігли туди, де височіли сміттярські гори й кружляло чорне вороння. Таксист довго ще проводжав їх поглядом, але загадка так і зосталася загадкою. Як і те, що у того цибатого дорогою в авті випав з писка зуб, і він скрикнув: «Ой, це вже не жарти!» Потім повернувся до таксиста і попросив: «А ви не можете швидше?» І далі усю дорогу тримався за щелепу і зазирав у дзеркальце. Врешті парочка зникла за пагорбом, і таксист, вилаявшись, від'їхав.

Розпарені сміттярчані гори прийняли мандрівців у своє тепло. Бумблякевич постановив увійти на сміттярку з того самого місця, що й минулого разу. Подорож уздовж Полтви видавалася надто довгою і непевною. Але нові гори сміття утворили нові лябіринти, змінили краєвид і обриси гір, вони блукали у них, не знаходячи нічого знайомого, пірнали із вулички у вуличку, верталися, знову пірнали, вибігали на пагорби, але все намарне. Потрапити у ту саму вуличку не вдалося. Часу на те, аби її шукати, бракувало — кожна хвилина була дорога. Врешті рушили простовіч, куди ноги вели, прислухаючись до звуків. Але окрім каркоту їхні вуха не виловлювали більше нічого.

Після чотирьох годин ходи, обоє впали у затінку та розклали провізію. Цитрон вправними рухами накраяв сир, шинку, ковбасу, хліб і помідори. Бумблякевич розкоркував пиво, зробив великий ковток і сказав:

— Може, я і немудре намислив, що ми сюдою пішли.

— Що вже тепер казати. Хто знає, наскільки б ми постаріли, якби рушили вздовж Полтви. Зараз ми принаймні знову законсервовані, — тут Цитрон поклацав зубами й додав: — І, слава Богу, більше не випав жоден зуб. Дванадцять років — подумати тільки! Я десь читав, що в пірамідах час застигає.

— Де ти бачиш тут піраміди?

— Це я так до слова. Зате ми тут маємо лябіринти, правда?

— Ну.

— А в лябіринтах, при умові, що дотримано в них суворої симетрії, теж застигає час.

— Сувора симетрія! Ще що вигадав! Якраз тобі сміттярі тут стежать за симетрією. Сиплять де попало.

— Не скажи. Вони не можуть сипати, де попало, бо хтось уже почав сипати саме так і не інакше. А вони можуть лише продовжувати. А коли хтось і зіб'ється та висипле не там, то є тут такі, що й підправлять. Одного разу я заночував на самім вершечку гірського пасма. І раптом чую крізь сон якийсь далекий гуркіт, мовби щось сунуло, сіялося… у тому гуркоті вчувався і шурхіт, і дзенькіт, і бряжчання… Я звівся на ноги. Думав, гроза наближається. Місяць світив ясно-ясно. І тут я побачив, як далеко на обрії одна гора посунулася, і пасмо вирівнялося. Потім друге, третє. А далі повз мене прокотилося щось схоже на хвилю… Геть усе сміття сколихнулося, як ото жито на вітрі, і хвиля пішла. Це тривало секунди. Хвиля пройшла, і все вирівнялося, втрамбувалося і вляглося.

— Мені ніколи не доводилося ночувати на вершечку гори. Але цікаво, як їм вдається з тою хвилею?

— Я так думаю, що перепускають струм. А він діє як магніт, і намагнічене сміття спресовується. Ти ж помітив, яка тверда поверхня цих пагорбів?

— Стривай, якщо ці лябіринти зберігають сувору симетрію, то це означає, що кожна вуличка має свого двійника. — Бумблякевич узяв патичка і почав креслити по землі обриси сміттярки. — Кожне гірське пасмо теж має свого двійника. Тобто якщо взяти карту сміттярки і скласти її удвоє, то усе, що розташоване на одній стороні мусить співпасти в дзеркальному відображенні з тим, що розташоване на протилежній стороні. І кожен палац буде віддзеркаленням іншого палацу. І якщо є Море Борщів, то мусить бути його копія. Однак я не чув про існування іншого моря. Море Борщів одне. А якщо воно одне…

— Тоді воно повинно бути рівно по центру.

— Авжеж! — тицьнув Бумблякевич у саму середину «мапи». — Північніше Моря є ліс і містечко С. Таким чином і південніше Моря мусить бути ліс і якесь містечко. Це може бути поселення, повз яке я проходив дорогою до княгині фон Шруботяг.

— Ну і що це нам дає? Ми все одно не знаємо, в якому напрямку рухатися.

— Я просто хочу збагнути логіку лябіринту.

Далі їм зустрівся потік, із яким виявилося по дорозі. Утрьох із потічком вони проминули не одне пасмо гір, аж поки не зачули тихий, мелодійний спів. Срібні голоси дзвеніли понад пагорбами, заплутувалися у вулички лябіринту, відбивалися луною і робили марними пошук співаків. Обидва мандрівці аж запарилися, перебігаючи від вулички до вулички, але щоразу спів лунав деінде. Лябіринт помножував звуки, перекидаючи їх каскадами, крутячи спіралями, то стелячи попід ноги, то шугаючи над головою, аби за мить розсипати іскрами голосів. І тільки коли вони знову пішли уздовж потоку, спів почав ближчати і ближчати, і тут Бумблякевич упізнав слова:

Вони побачили на березі якогось чоловічка, геть зарослого з довгою рудою бородою. Чоловічок диригував хором русалок, що плюскалися в потоці, водночас підспівуючи їм. Голос його видався до болю знайомим.

— Гей! — гукнув Цитрон, і уся зграя русалок, мов жаби, умить зникла під водою. — Дай Боже здоров'я!

Чоловічок обернувся і, роздивившись мандрівців, кинувся до них із обіймами:

— Цитроне! Бумблику!

— Та це ж Помідор! — не повірив своїм очам Цитрон. — Якого це ти милого насадив на себе перуку і цю кудлату бороду? Ото кацапура, прости Господи!

— Хлопаки! Як же я радий вас бачити! — аж підстрибував від щастя Помідор.

Але Цитрона новий вигляд Помідора явно нервував, і він, ухопивши його за бороду, з силою смикнув. Помідор заверещав:

— Стій! Не руш! То моя борода!

— Та яка в біса твоя? Ще позавчора її не було!

— Яке позавчора? Чи ви з дуба впали? Два роки минуло!

Бумблякевич і Цитрон, як стояли, так і скочили у ручай. Кілька разів занурилися із головою, і, врешті, пирхаючи, вилізли на берег. Почуте подіяло на них, як удар грому.

Помідор чекав їх, усівшись по-турецьки на моріжку.

— Коли ми опинилися у Львові, — прорік Бумблякевич, — то виявилося, що два дні проведені на сміттярці рівняються року там. Себто я пропав на цілих шість років, а Цитрон аж на дванадцять. А тепер виходить, що перебування поза сміттяркою вечір, ніч і ранок коштувало нам двох років?

Тут уже настала черга дивуватися Помідорові. Розпитавши детальніше про те, що пережили обидва мандрівці, він заходився рахувати, свої роки, але Цитрон перебив його:

— Заспокойся, стільки не живуть. Тепер тобі просто суворо не рекомендується покидати сміттярку, інакше розсиплешся на порох. Ти уявляєш, Бумблику, на скільки років ми б запізнилися, якби їхали в трамваї, а не на таксі?

— Страшно й подумати. Ну, розповідай, Помідоре, невже ти прожив тут увесь цей час?

— Моя русалка мене покинула. Всі баби однакі. От я й подався, куди ноги вели, проблукав, може, місяців три, заки натрапив на оцей ось потічок. Сів спочити, коли чую — знайомий спів! Русалка співає. І так вона приворожила мене своїм співом, що я без пам'яті залюбився в неї. Та й лишився вже тут. Наплодили ми цілу купу дітей. Вона ж у мене мече кав'яр, а з кожної кав'яринки — русалчина дитинка. Тепер я щасливий батько доброї сотні галасливої дітлашні. Я й порахувати їх як слід не можу, а вже запам'ятати, як хто зветься, то й не питайте. Зате ж маю хор. Ото ви саме й застали нас, як ми розучували русальну пісню.

— То що вони геть усі в мамуню вдалися? Самі русалки? — поцікавився Цитрон.

— Е-е, є поступ. На відміну від русалок наші діти мають по дві ноги, кожна з яких закінчується риб'ячим хвостом, луска ж починається не від бедра, а від коліна. А вище — усе, як у людей. Ото тільки, що у воді можуть жити. Та й ростуть же так, як мокрого літа. Не встиг озирнутися, а воно вже така дівуля, що тільки сватів приймай. Коли маєте бажання, хоч зараз віддам за вас.

— Іди-йди, — відмахнувся Цитрон, — не вистачало тільки, аби я з жабами до діла мав. От ліпше скажи, чи не траплялася тобі яка жива душа, котра чула про княжий палац?

— Аякже, траплялася. Одного разу, а було це, либонь, рік тому, зустрів я вершників, що вертали з ловів на однорога. І був серед них князь. А ще дві красні панни. Я стояв на пагорбі і аж замилувався ними. А вони зупинилися і розклалися на лужку полуднувати, ще й мене запросили. От тії панни й питають мене, чи не здибав я такого собі Бумблякевича. Я аж підскочив: та як же не здибав? Ну й оповів усе про наші пригоди і про те, як ми розлучилися ось тут, а ви подалися до Моря. А панни так зітхнули тяжко і кажуть: ой, видно він заблукав, бо до нас і досі не дійшов, рік минув, а по ньому ні слуху ні прослуху. Та так, що мало не плачуть. Просили мене, коли здибаю Бумблякевича, передати йому, що вони вірно чекають його.

— Так і сказали? — перепитав Бумблякевич.

— Авжеж. Чого мені вигадувати? Одну звали Мотря, а другу Хівря.

— А не пояснили часом, як до них дістатися? — аж затрусився від нетерплячки Бумблякевич, молячи Бога, щоб уже настав край їхнім мандрам.

— Сказали, що до їхнього палацу яких півдня ходи. А йти треба понад цим потоком. Зрештою, вони мене кликали з собою, але моя кохана була тоді саме при надії і не подолала б такої дороги.

— Тоді ми негайно рушаємо, — сказав Бумблякевич. — Цитроне, вперед!

— Стривайте, — спохопився Помідор, — і я з вами.

— А як же твоє сімейство? — кивнув Цитрон на цілу зграю голівок, які стирчали з води, вибалушивши очі.

— Сімейство попливе за нами. Гей, жабульки мої любі, пуголовки мої бешкетні, нас запрошено до княжого палацу! Кличте мамуську і гайда! Пора і світ спізнати, і себе показати!

Русалки з утіхи заляскали плавниками по воді, заверещали, запискотіли, і всім табуном поплили за течією, супроводжуючи трійцю подорожніх.

До вечора подолали вони добрий шмат дороги і розраховували, що дістануться палацу завтра до полудня. Помідор уполював трьох тлустих сульфулів і, насиливши їх на патика, злегка підсмажив. Бумблякевич і Цитрон вийняли з наплічників рештки запасів, які складалися тільки з хліба та цибулі, і вечеря вдалась на славу.

— Якби не ці сульфулі, не знати, як би я й вижив, — сказав Помідор. — Вони ж такі ліниві та неповороткі, що ловити їх можна завиграшки.

— Та це ж якесь саме сало, — кривився Цитрон, обережно надкушуючи білий пухкий м'якуш.

— Зате ж бо й ситне яке! — прихвалював Помідор, цямкаючи від задоволення. — Одного такого сульфуля вистачає на цілий день.

І саме на тих словах небо розкололося — кресанула блискавка, торорохнув грім і покотилися згори вози за возами з оглушливим гуркотом, скидаючи водночас цілі потоки води. Помідор зі спритністю щура кинувся розгрібати сміття, мудруючи щось на зразок печери, правда, не при самій землі, а на півтора метра вище, побоюючись, що вода їх підтопить. Бумблякевич і Цитрон метнулися й собі і хутенько утрьох випорпали сховок, у якому вони змістилися, скулившись, як ворони. Але дощ лив такий, що зі всього видно, не скоро вщухне, і вони продовжили поглиблювати печеру водночас і вшир, і вгору. Як виявилося, Помідор мав рацію — вода затопила геть усе і текла ріками по вуличках лябіринту, поволі піднімаючись. Заки смеркло, вона уже була при самій печері, але далі таки спинилася, злива втамувалася і перейшла на ліниве прядиво.

Помідор розповів, що пережив не одну таку грозу і вже має досвід виживання.

— Найкраще русалкам, пірнуть собі на дно та й дрімають.

Бумблякевич скулився і слухав заколисуючу музику дощу, аж поки вона не почала йому снитися.

Ранок був сонячним і лагідним, але після зливи довкола утворилася грузька мокрота, а ручай став удвічі ширшим і в кількох місцях навіть роздвоювався так, що доводилося визначати котре русло основне, аби не змилитися. Але тут на допомогу приходили русалки, повідомляючи, в якому потоці старий намул, а в якому свіжий.

На сніданок вони знову вполювали сульфулів, розпалили вогонь на горі, де було сухіше, і потрапезували. Довкола, куди оком не кинь, сягали сміттярські хребти, зміїлися й тікали за обрій, але ніде ані в глядь, ані в проглядь нічого, що б нагадувало палац.

Цитрон якийсь час зосереджено вдивлявся у далечінь, потім раптово зірвався на ноги, і, приклавши долоню до очей, став обстежувати краєвид, поволі прокручуючись на місці, аж доки не повернуся у початкову позицію.

— А знаєте, цей лябіринт, не просто собі лябіринт, а достеменні борозенки мозку.

Бумблякевич та Помідор і собі стали роззиратися.

— Ба й справді, — погодився Бумблякевич, — і як же ми тільки раніше на це не звернули уваги? Таке враження, наче потрапив усередину велетенського черепа. Не вистачає тільки, аби цей лябіринт ще й мислив.

— Можливо для нього все, що з нами відбувається, весела забава, — сказав Цитрон. — А ми приречені борюкатися із витворами його уяви.

— Як на мене, то ви сильно перебільшуєте, — не погодився Помідор. — Ядро горіха теж нагадує мозок, а все ж — це не мозок. Кому, як не мені, хірургу, знати, як виглядає мозок? І я вам скажу, що у цих хаотичних звоях тільки при надто великому бажанні можна побачити обриси мозку.

— А все ж… — не вгавав Цитрон. — Таке цілком можливе. Нічого того, що нас оточує і що нам зустрічалося, насправді може й не існувати, і тільки тоді, коли лябіринтові схочеться, воно з'являється. Хоче — вигулькне палац, хоче — Море Борщів, а хоче — з'явиться ціле місто, а всі люди, які його населяють, це тільки примара. Одного дня він нам посилає, як дороговказ, потічок, іншого — грозу, яка міняє русла і заплутує дорогу.

— Ха! — засміявся Помідор. — Тоді я і за вас не дуже певен. Може, і ви — це тільки мана?

— Сам ти мана, — буркнув Цитрон. — Ми з Бумбликом принаймні побували поза сміттяркою і повернулися. А ти відмовився іти з нами. А чому? Бо знав, що досить тобі покинути сміттярку, як ти враз щезнеш. Так чи ні?

— Здурів! — занервував Помідор. — Що ти таке мелеш? Звідки мені було знати, що ви дістанетесь Львова, а не Моря Борщів?

— Ото ж бо й воно! — підніс догори пальця Цитрон, скидаючись тепер на патриція у римському сенаті. — Ти знав і тому не пішов звідси, розігравши кумедію. А насправді тобі так на тій дурнохвостій русалці залежало, як мені на китайських прецлях. Знайшов собі другу і наплодив пуголовків, аби тільки якось виправдати своє існування, і аби лябіринт, розчарувавшись у тобі, не повернув тебе у твоє первісне існування — жалюгідний клапоть паперу чи поламану парасолю. Хоча ні! Яка парасоля? Помідор! Авжеж — зогнилий помідор! Ось ким ти був у свому колишньому існуванні. Червона ґаламадзя, яку мухи обсіли. Правда ж, нізащо не хочеться перетворитися знову на щось подібне?

Усю Цитронову тираду Бумблякевич сприймав зі сміхом, уже звикши, що той дере лаха при кожній нагоді, але, коли його погляд упав на Помідора, раптом пронизала думка, що Цитрон може мати рацію — той стояв блідий, руки йому трусилися, а з тремтячих вуст зривалося тамоване скавуління.

— Негідник! — врешті вигукнув він. — Гадаєш, я забув, як ти задушив бідну русалочку? Це через тебе моя кохана відреклася мене! Все! Я не хочу вас більше знати!

Він ухопив коробку з-під телевізора, сів у неї і з'їхав на самий низ. А там попростував до потічка, вимахуючи руками й гукаючи щось своїм діткам.

— От комік, — знизав плечима Цитрон.

— Ти його образив, — сказав Бумблякевич.

— Я пожартував.

— Ти пожартував, а я на якусь мить і сам повірив, що це не жарти.

— Невже ти насправді повірив у те, що лябіринт нагадує обриси мозку?

— А хіба ні?

— Ну, можливо, місцями… То був тільки жарт. Хоча, коли я подивився на реакцію Помідора, мені здалося… мені здалося, що все, що я вважав за жарт, насправді жартом не є. Розумієш?

КІНЕЦЬ МАНДРАМ

Вони збігли услід за ображеним товаришем і, як могли, заспокоїли його. І якраз вчасно, бо той уже збирався завертати свою родину назад. Він ще якийсь час невдоволено форкав дорогою, але небавом утихомирився і став весело перегукуватися з дітлашнею.

Раптом Цитрон закричав, що він пізнає цю місцину, бо то ніби те саме місце, де вони випустили сламзика, і — онде той потічок, куди сламзик ускочив і уздовж якого вони потрапили до Львова. Жах охопив Бумблякевича.

Невже вони вибрели на те саме місце, з якого почали пошуки Моря Борщів? Місцина справді ніби нагадувала щось знайоме, але водночас і чимось різнилася. Раніше вона не пишалася такою рослинністю, як зараз.

— Гляньте на ці хащі іграрій, — вказав Бумблякевич. — Вони ж тут не росли!

— То й що? — не здавався Цитрон. — Нас не було тут два роки! Два! За такий час тут уже все могло зарости непролазними хащами. — Він відламав гілку іграрії, підніс до носа і, втягнувши міцний п'янливий дух, заплющив очі. Якусь хвилю перебував у нірвані, потім розплющив посоловілі очі й проказав: — Кайф! Хочеш? — простягнув галузку Бумблякевичу.

Той замотав головою. Він усе ще роззирався надовкіл, намагаючись збагнути, куди вони потрапили.

— Їхні гілки тягнуться до Моря, правда? — нагадав Помідор. — Це ж ми їх шукали тоді.

— Що, ми знову мандруємо до Моря? — спитав Цитрон. — Вже ми знайшли палац, можна й до Моря.

— Стривайте! — наставив вуха Помідор. — Чуєте?

Чийсь голос промовляв незрозумілі слова урочистим тоном, у відповідь йому лунав спів, і так вони чергувалися, і зливалися в одно, і котилися лябіринтом.

Мандрівці ураз кинулися на звук, і щойно оббігли іграрієві хащі, перед очима в них виріс собор, з якого й линув спів. То був найсправжнісінький собор із білого каменю, з кольоровими вітражами і позолоченим дахом. Тепер уже всі урочисті слова лунали ясно і зрозуміло, і були вони такі, що змусили Бумблякевича затремтіти, а серце його шалено забитися. У вечоровій тиші линув голос чоловіка:

— Хто нам дарує радість життя? І хор злагоджено відповідав:

— Мальва Ланда!

— Хто нам прочиняє двері вічності?

— Мальва Ланда!

— Хто нас підносить понад буденністю?

— Мальва Ланда!

— Хто обдаровує квіти солодкою втомою, а пелюсткам розкриває вуста і очі?

— Мальва Ланда!

Мандрівці увійшли в храм і побачили на казальниці чоловіка у чорній сутані, із довгим сивим волоссям та сивою бородою. Щось у його вигляді й голосі видалося знайомим. Чималий гурт людей в єдиному пориві наспівно відгукувався на його слова. Люди були різного віку і по-різному вбрані, дехто мав із собою клунки і лантухи, невідомо чим набиті, хто був босий, а хто — взутий, хто у чистому, а хто засмальцьований, були тут каліки й здорові, сліпці і видющі, але всіх їх єднав оцей чоловік на казальниці, який підносив руки догори і показував ними на зображення невимовно вродливої жінки, що у білій сукні скакала по горах верхи на однорогові. Однією рукою трималася за гриву, а другою притискала до грудей книгу. Вітер розвівав її попелясте волосся, гриву і хвіст однорога, а маленькі русалки вітали помахами рук із потічка, що струменів унизу.

Уздовж стін висіли мальовидла, що зображали то битву з драконом, то штурм міста, то плавання на кораблі по червоному Морю, то бій однорогів з людьми. Єдине, що їх ріднило — нерозлучна пара чоловіків, які контрастували між собою: куций грубас і цибатий драб. Усюди вони ватажкували на передньому пляні.

— Хто стежить за розімлілими тілами коханців, щоб вони, сплітаючись ув обіймах, не стяглися у вузол, не поранили одне одного ні словом, ні ласкою, не задушили надміром жаги і прагнення, не отруїли цілунками? — запитував проповідник.

— Мальва Ланда!

— Хто медом вуста наповнює, хто каже: кохай і закохуй у себе?

— Мальва Ланда!

— Вона відокремила світло від темряви, добро від зла, радість від смутку. Вона створила лябіринт, у якому живемо. Розділила його на воду і суходіл. Переплела вулички і пасма гір. Простелила небо над головою і виткала зорями. Дала життя птахам і звірам, і всім живим істотам, досі не баченим. Наказала рослинам розсіюватися, а деревам плодоносити. Вона вписала наші імена у книгу «Іссахар» і накреслила закони, за якими живемо!

Цитрон штурхнув Бумблякевича:

— Та це ж Соломон!

— Не може бути! — проказав Бумблякевич, не вірячи власним очам і вухам.

Але це був таки Соломон, хоч і зарослий, і звучав його голос інакше — чистіше, дзвінкіше і молодечо. То був голос досвідченого проповідника, який знає, коли саме проказані слова мають злетіти аж попід склепіння й, лунко відбившись, розсипатися міріадами звуків на голови парафіян, пориваючи їхні серця, а коли вони мають стелитися низько, мов ковила у степу, і ледь-ледь шелестіти, навіваючи смиренність і сумирність, вливаючи ладан у душі.

— Хай славиться Мальва Ланда, яка спить у Священній Горі! Спить і бачить у снах кожен наш рух, кожен наш подих. Сон її ширяє понад нашим лябіринтом, розсіюючись на безліч дрібненьких снів-сніжинок, сон її розливається разом із водами, проростає на камені. Бо ким ми є?

— Сном Мальви Ланди!

— Ким ми станемо по смерти?

— Сном Мальви Ланди!

— Чим є наші вчинки, слова і сни?

— Сном Мальви Ланди!

— Чим є все, що нас оточує?

— Сном Мальви Ланди!

— Що станеться, коли Мальва Ланда прокинеться?

— Щезне усе разом із нами!

Чоловік зійшов із казальниці і зник за шторами, а тлум прихожан заворушився, й одні попхалися до виходу, а інші кудись углиб собору. За ними подалися й наші мандрівці. Те, що вони угледіли, відібрало їм мову. На підвищенні у своїй чортопхайці сидів не хто інший, як Дзюньо, а поруч бовваніла, мов привид, уся в білому Ганця. Вона тримала в руках кадило і зосереджено вимахувала ним так, що Дзюня геть заволокли дими. Люди, а це переважно були каліки та недужі, вклякали перед Дзюньом, він клав їм руку на голову, проказував кілька слів і відпускав, а вони з радісними вигуками вибігали з собору, чи то вдаючи, а чи то насправді зцілившись.

Як уже черга змаліла так, що зосталося іно зо троє стражденних, Цитрон, підморгнувши друзям, і собі приступив до цілющої долоні, вклякнув і схилив голову. Дзюньо поклав руку йому на тім'я, але за мить смикнув її назад і закричав, мов ошпарений:

— Лайдаку! Тобі нічого не бракує! Геть звідси!

Та щойно Цитрон підняв зі сміхом голову, як Дзюньо кинувся його обнімати, а Ганця радісно заверещала:

— Йой! Та тут і Бумблик з Помідором! Дзюню! Ми знову разом!

Храм уже опустів, і тепер тут лунали тільки голоси старих знайомих. Із закутка випірнув Соломон:

— О-о-о! Шалом! Сервус![120] — Вони розцілувалися, Соломон кожного обмацав, мовби не вірячи своїм очам.

— А ми про вас уже забідкалися. Кого не побачимо, то розпитуємо, чи не стрічали. Одні кажуть бачили вас там, інші — там. Яке щастя! Ви знову тут!

— А що це ви за моління затіяли? — спитав Бумблякевич.

— Хто вас напоумив храм Мальви Ланди збудувати?

— Та хто ж, як не ви? — тицьнув у нього пальцем Соломон. — Своїми розповідями про Мальву так нам душу розторсали, що ми уже й снити нею почали. А одного разу вона водночас нам у сни прийшла і звеліла храм побудувати. Ми задумалися, чи то справді віщий сон, чи тільки наслідок наших марень. Хтозна-скільки б ми вагалися, якби на тому місці, де тепер стоїть храм, не мали ми видіння. Ми побачили її у білій сукні верхи на білому однорогові. Вона промовила тільки одне слово: «Тут!» і зникла. І тоді ми збудували цей храм. І щойно ми його завершили, як тої ж таки ночі Мальва явилася мені знову у сні і надиктувала цілий розділ до книги «Іссахар». І знаєте, що сталося? Я прозрів! Я став розуміти те, що пишу! Я знаю іврит! А найдивовижніше — виявилося, що писав я у тій книзі й про неї. Безліч разів там згадується Мальва, оспівано усі її діяння, все, що здійснила вона і що здійснить, все, що явила нам і чим обдарувала! Відтоді я став у храмі проповідувати, а Дзюньо — іменем Мальви зцілювати. Ми тепер як апостоли Мальви.

— Направду зцілює? — не повірив Цитрон.

— Ми то спочатку відчули на собі, — сказала Ганця. — Мене колись так крижі боліли, так мені там стріляло і дзюґало, що деколи ніц радости не мала-м з того життя. Та досить було Дзюньові трішки погладити мене долонею, як усе пройшло. А Соломон так само відмолодів, вже не гнеться, як стара верба, випростався.

— Коліна вже мені не докучають, — сказав Соломон, — можу хоч зараз у танок піти. Але що ми тут розпатякалися? Ходімо до нас. Ви ж бо мусили зголодніти.

— Ще й як! — втішився Помідор. — Але я не сам, нас супроводжують моя дружина-русалка і ціла зграя діточок. Осьде вони у потічку.

— То кличте їх із собою, — сказав Соломон, — адже ми прокопали русло для цього струмка простісінько до нашого бункеру і маємо тепер великий ставок, у якому залюбки плюскаємося. Справжній рай для ваших русалок.

Гості надивуватися не могли змінам, які постали перед їхніми очима. На місці, де раніше зяяв вхід до бункеру, височіла двоповерхова будівля з бальконами і терасою. Перед будівлею розкинувся просторий сад з квітниками, кущами та молодими деревцями. За садом виблискував свічадом став, посередині якого буяв зеленню острівець із альтанкою, а до острівця провадив вигнутий дугою місток із різьбленими поручатами. По ставу плавали лебеді й качки, по греблі походжав бузьок[121].

— То все завдяки парафіянам, — пояснив Соломон, — шанують нас, не можна нарікати. А ви з дороги, то пропоную спочатку викупатися, Ганця вам наготує свіже вбрання, а ми з Дзюньом зараз накриємо стіл в альтанці.

Гості не дали себе довго просити і, поскидавши свої запилюжені манелі, з радістю плюснулися у воду. Довкола них із реготом кружляли русалки, жартівливо лоскочучи та заплітаючись довкола ніг. По купелі вони разом з господарями розташувалися в альтанці. За вгощенням Бумблякевич і Цитрон розповіли про свої мандрівку і не могли второпати, як так сталося, що їх упродовж двох років різні люди бачили в усіх кінцях сміттярки.

— Від одного блукальця я чув про те, що вас зустріли навіть на Морі Борщів, коли ви потрапили в руки піратів, — розповідав Соломон. — Але коли Бумблякевич виголосив перед піратами промову, як то колись вчинив Юлій Цезар, вони упали перед вами на коліна і заприсягли вічну вірність. А потім історії про вас посипалися, як з мішка. За однією версією ви перемогли триголового змія, який виходив із Моря Борщів та пожирав людей. За іншою — то був циклоп, якого ви заманили в провалля. А ще нібито ви очолили повстання однорогів проти князя фон Шруботяга, розбили його військо, і тепер на тих теренах хазяйнують самі однороги, і вже ніхто на них не полює.

— А-а, то, може, ота двійця, намазюкана у вашому храмі, це якраз і є ми? — запитав Бумблякевич.

— Аякже! — втішився Дзюньо. — Та люди про вас вповідають такі історії, що тільки цмокати. А наші місцеві малярки й зобразили ваші подвиги. Нащо нам чужі герої, коли є свої? Але ж то наша парафія ся втішить, як вас зобачить! Забава буде до рання. Я навіть так думаю, що на вашу честь зорганізуємо військову дефіляду. З феєрверком.

— Може, ми маємо двійників? — замислився Цитрон.

— А з другого боку десь таки мусили ми перебувати оці два роки, — сказав Бумблякевич.

— Ви тим голову собі не сушіть, — втішав їх Соломон, — усі ваші подвиги записані в моїй книзі. Я вам їх прочитаю, ви собі запам'ятаєте і будете народові розповідати уже в деталях. Я так думаю, що досить з вас волочитися світами, лишайтеся в нас. Все одно тих палаців, які ви шукали уже не знайдете.

— А то чому? — не здавався Бумблякевич.

— Бо, кажуть, їх однороги зруйнували. Там тепер пустище. Усі мешканці переселилися кудись далеко, що про них уже й чутка пропала.

— Не може бути!

Він вийняв з кишені картку з малюнком і приклав лупу до очей. Те, що він побачив, його пройняло розпукою. На місці палацу височіла руїна з повибиваними вікнами й дверима, проваленим дахом, запущений, зарослий хащами сад втомлено доживав свого віку. Виднілися розбиті карети, поламані столи і крісла, на білому скелеті роялю чорніла парочка круків. Ніде ані сліду живої душі. Сизий туман нависав над руїнами, наче цигарковий дим.

Бумблякевич зціпив зуби, щоб не видати свого болю.

— Прошу, — простяг тремтячою рукою картку Соломонові, — можете вклеїти назад у свою книгу. Вона мені більше не потрібна.

— Дякую. Мені дуже шкода, що так сталося. Але, здається… здається, ви самі в цьому завинили. Адже то ви повели однорогів на штурм палаців.

— Ми? Ми зруйнували? — Бумблякевич не міг отямитися. Він налив собі повну склянку вина і випив душком.

— Я десь читав, — прорік із філософською міною Цитрон, — що кожна людина має світлу і темну сторону. І часто тота світла сторона не відає, що робить темна. А темна нічого не знає про світлу.

— Ти хочеш сказати, що все це правда? Що ми перемогли триголового змія чи там циклопа, очолили повстання однорогів проти князя фон Шруботяга і плавали з піратами по Морю Борщів? І це все здійснила котрась наша сторона — світла чи темна, я вже не тямлю — протягом двох років, які для нас були лише кількома днями? Але чому, чому ми нічогісінько з того всього не можемо пригадати?

— Ну, чому ж не можемо, — почухався за вухом Цитрон, — я дещо пригадую.

— Ти?! — Бумблякевич вирячився на нього, як на літаючого оселедця.

— Я не сказав, що пригадую все… Дещо.

— Можна поцікавитися, що саме? — підцьковував Бумблякевич.

— Море… Море пригадую… Розбурхане червоне море і корабель… Нас захоплюють пірати і хочуть повісити на реях… Але тут… тут ми їм говоримо… говоримо…

— Ну!

— Ні, не ми — ти говориш…

— Авжеж, ти нічого не скажеш нового. Все те саме, що розповів Соломон.

— Мені здається, ви несправедливі до нього, — сказав Соломон, — людина намагається пригадати…

— Добре, нехай пригадує, нічого не маю проти, але хай пригадає бодай щось таке, про що не говорили ви. Ну, наприклад, що ж я таке сказав піратам, що нас вони звільнили?

Цитрон морщив чоло і кусав вуста, видно було, як навскач летять думи в його черепку, женуть, мов шалені, натовпом, потоптом, збивають одна одну, падають і не підводяться.

— Ти їм сказав, що знаєш генерала Купчака…

— Про генерала і його доньок я тут усім розповідав.

— Тоді вони спитали гасло.

— Еге ж — гасло! — Бумблякевич обвів тріюмфальним поглядом присутніх.

— Вони гукнули: «Дефіляда в Москві!» А ти… ти відказав: «Кров!., кров… по…» зараз згадаю… по…

Бумблякевич і сам натужно морщив чоло: по чому ж там кров?.. І тоді йому пригадався кучер… По соломі!

— …по соломі! «Кров по соломі!» — мов скелю скинув із пліч Цитрон.

Бумблякевич не вірив власним вухам, адже про гасло він нікому не розповідав. Звідки Цитрон міг знати його? Невже і справді вони прожили два паралельних життя? Одне триваліше, а інше зовсім коротке — дві сторони людської душі, кожна по-своєму…

Цитрон перехилив чарку і винуватим поглядом зиркнув на Бумблякевича.

— Вибач, Бумблику, я не хотів тобі вчинити прикрість.

— Та ні, нічого… Але все це якесь таке дивне… незбагненне…

— Ой, хлопці, та дайтеся на стримане, — сказала Ганця.

— Не беріть си дурного до голови. Поволі воно все виясниться, вляжеться, допасується. А во дивіться на Помідора, щаслива людина!

Помідор, дорвавшись до напоїв, догодив собі так, що поклав голову на стіл і заснув.

— Правду Ганця каже, — кивнув Соломон, — ану ще по чарці. Така ж бо радість — ми знову вкупі! Нам вас так не вистачало! Не журіться, ви тут не занудитеся. У неділю до храму приходять такі парафіянки — умццц! — пальчики обслиниш! Скажи, Дзюню!

Дзюньо тільки відкрив рота, як тут-таки втрутилася Ганця:

— Я ті скажу! Я ті скажу! Стуль писк, старе пудло![122]

— О, Ганцю, то ви ревнуєте? — засміявся Цитрон. — А є справді до кого ревнувати?

— Де, там! — відмахнулася Ганця. — Самі вертихвістки. Теж мені парафіянки! Тільки те роблять, що очками стріляють. Особливо ті три сестрички, котрих мій Дзюньо вилікував.

— А-а, — закивав Соломон, — три сестрички… Гарні бестії. Але чекайте, — до Бумблякевича, — ви їх маєте знати. Кажуть, що ви побували у них в гостях і навіть разом відбули мандрівку до замку.

— Три карлиці? — перепитав Бумблякевич.

— Які карлиці?! — замахав руками Соломон. — Які карлиці?! Вони колись були карлицями, але наш Дзюньо, наш чарівник, за три сеанси перетворив їх на таких кралечок, що рівних їм хіба в кіні зобачиш. Між іншим, це вони й змалювали ваші подвиги. Віддані прихильниці славетного Бумблякевича, переможця піратів і драконів. Наш Дзюньо чинить справжні чуда. Уявіть собі, що з'явилися разом із тими карлицями ще дві особи, чи то пак півтори — панна з двома головами. Щоправда одна голова у неї була під пахвою.

— Це Лютеція з головою Адольфини! — зрадів Бумблякевич.

— Так от — наш Дзюньо повернув Адольфині її тіло, а Лютеція знову стала паном Цибулькою, оскільки голова останнього посіла таке саме тіло, яке мала й колись. Цієї неділі я їх маю вінчати.

Бумблякевич відчув під серцем тихе сичання ревнощів. Клятий Цибулька! Він уявив собі, як тепер має виглядати Адольфина з тілом Лютеції, панна, яку він позбавив невинності і тим уже мовби заслужив певне право на неї. Не міг собі навіть уявити, що вона могла погодитися на цей шлюб. Адольфина! Така схожа на Мальву його мрій завдяки тому, що образ Адольфини наклався на ефемерний образ Мальви, баченої в дійсності тільки мигцем на балю, і поволі витіснив його так, що Бумблякевич уже й не міг відтворити його у своїй пам'яті. Та, зрештою, в омріяної Мальви і реальної Адольфини виявилося надто багато спільних рис, аби ця обставина не збурила у Бумблякевичу нового спалаху почуттів. Вся любов, яку він плекав до Мальви, Мотрі і Хіврі вихлюпнулася на новий об'єкт. А те, що цей об'єкт із кожною хвилиною усе безнадійніше вислизав із рук, віддалявся і ставав чужим, напоювало його душу розпачем і болем, бажанням негайно втрутитися. Він готовий був мчати до її оселі і за будь-яку ціну перешкодити шлюбові, переконати її, полонити, не віддати нікому. Але порив його потамували сутінки і втома.

АДОЛЬФИНА

За сніданком Бумблякевич вияснив, що Адольфина мешкає з трьома сестрами у будиночку, якого їм збудували вдячні однороги, коли дізналися, що вони найближчі колежанки Бумблякевича.

— Вони ж там і сад впорядкували, і живуть усі разом зі своєю матінкою, — розповідав Соломон.

— А-а, то й матуся із ними? Передумала вдавати з себе покійницю?

— А хто ж нам борщі буде виварювати? Матінка сестер — незрівнянний кулінар. А яке вона вересове пиво варить! А які пишні квіткові настоянки вичакловує! А які фантазійні пляцки пече! У ніч на неділю вона варить величезний казан борщу, яким причащаються усі наші прихожани. А цієї неділі в їхньому саду відбудеться весілля. У суботу на світанку мисливці й рибалки вирушать на лови, а господині з цілої околиці зберуться там, аби наготувати вгощення. Мусите конче їх провідати. Вони будуть нетямитися від щастя. Я разів, може, зо двадцять розповідав їм про вас, а їм усе мало, усе поривалися рушити за вами услід.

Сестри мешкали по той біг гірського хребта, геть зарослого квітучим ворсом вересу, і Бумблякевич, аби не робити великого гаку, подався навпростець через гору. Медовий дух вересу бив у ніздрі і п'янив, підмовляючи впасти на моріжок і полежати, заплівши погляд у білі пухкеники неба. Піднявшись на гребінь, побачив будиночок серед кущів пахнющого жасмину і бузини.

— Пане Бумблякевич! Не вірю! Невже ви? — раптом вигулькнула з-за кущиків матуся сестричок з кошиком вересу. — Ви до нас? Дайте, дайте, я вас поцілую. Як же мої ластівочки будуть втішені! Вони ж за вами услід подалися та ще й мене стару з собою поволокли. А тут надибали ми на добрих людей і лишилися. Ви вже либонь чули про моїх донечок? О-ой, тепер ви їх не пізнаєте! Краса неземна! Чесно кажучи, їм і раніше ніц не бракувало, але тепер то такі зозульки, що тільки смакувати. Шкода тільки, що вони втратили свій безцінний дар — читати чужі думки. Але що я багато пашталакаю, ходімо, я вас проведу. Сідайте позад мене.

І з тими словами стара осідлала кошик, а Бумблякевич, до пуття не розуміючи, що його чекає, слухняно примостився за її спиною. Стара брикнула ногами, і вони по густому й пружному вересу, як по снігу на санях, помчали вдолину, тільки зашелестіло. Вітер свистав у вухах, вривався у вуста і забивав подих, метелики й комахи стріляли в обличчя, лілові хвилі вересу розбігалися вусебіч і котилися вдаль, а бабця, нахиляючись то вліво, то вправо, спритно кермувала кошиком, правуючи до свого обійстя. Розгін був такий шалений, що Бумблякевич заціпенів і з жахом думав про те, що їх чекає внизу. А там уже кошик вилетів простісінько у сад, ковзнувши стрілою по травах і квітах, і зупинився лише, коли стара пригальмувала п'ятами просто біля такої самої альтанки, яку вже він бачив у саду трьох карлиць.

Як і тоді, три сестрички — писані красуні з буйним волоссям, що спадало до пояса, з повними персами навислими над столом — розкладали карти. Ніщо тепер не нагадувало про те, якими вони були два роки тому.

Сестрички, мов по команді, підвели голови і, заверещавши диким вереском, ураз вихопилися навперейми, повалили гостя в траву й заходилися виціловувати, кусати, щипати, м'яти, мотлошити, виривати одна в одної.

— Та, Божечку мій! — сплеснула в долоні стара. — Чи ви дикі? Та ще натішитеся! Чей же він нікуди не тікає. — Та, побачивши, що ніхто її не слухає, а бідний Бумблякевич чого доброго ще задихнеться від цілунків, вирвала жмут кропиви і взялася шмагати дівок по голих литках.

Новий вереск цього разу звістив гостеві порятунок — нарешті міг ликнути повітря. Панни відскочили від нього, чухаючи ноги і заходячись від дзвінкого сміху.

— Якби не ви, — сказав до старої. — були б мене розшарпали.

— Ой! Бумблику, коханий, як же ми за тобою скучали, як ми страждали! — щебетала Емілія.

Панни підсунулися до гостя, але вже його не рухали, розлігшись на траві, наче мавки.

— А ти ані краплі не змінився, — сказала Соломія.

— А як тобі ми? — поцікавилася Лідія.

— Ви незрівнянні. Та у вашу честь мусять лицарські турнії щонеділі відбуватися.

— Ой, не треба нам інших лицарів крім тебе. Скажи, що ти нас кохаєш, — пригорнулася Емілія.

— Авжеж, я кохаю вас, кохаю, але не знаю, котру дужче.

— І не треба, і не треба знати, — заторохтіли сестрички водночас. — Ми всі будемо разом жити. Ми нікому тебе не віддамо. Ми чекали на тебе, ми шукали тебе, виглядали тебе, марили тобою. Ми вірили, що мусить існувати десь таке місце, де збуваються мрії, і ми знайшли його. Ми навіть завели спеціальний альбом, куди записували кожну вісточку про тебе, про всі твої подвиги.

— Боже, яка я рада! — тішилася стара. — Тепер я можу спокійно вмирати.

— Навіть не думай! — посварилася пальцем Лідія. — У нас все тільки починається. Правда, Бумблику?

— Ну, тоді я пішла варити борщ, — сказала стара і подалася в будиночок.

— Кохані мої, — промовив Бумблякевич, — я дуже тішуся, що вас зустрів. Та я чув, що ви примандрували сюди не самі, а з…

— Ах, то ти вже чув і про Адольфину? Вона теж зустріла своє щастя. Ми раді за неї. У кожного своє поняття про ідеал. І ми не бачимо причини, чому б панові Цибульці не бути втіленням чиєїсь мрії.

— Адольфина мешкає з вами?

— А тобі вже кортить і її зобачити? Не журися, скоро заявиться. Вона поїхала з Цибулькою по шлюбну сукню, яку тчуть русалки з річкової піни. До шлюбу їх повезуть у ридвані, запряженому четвіркою однорогів. А русалки усю дорогу аж до храму будуть супроводжувати їх співами.

Бумблякевич знову відчув тужливу заздрість.

— Тобі мабуть буде цікаво дізнатися, — сказала Емілія, — що Адольфина подалася з нами сюди лише тому, що теж засумувала за тобою. Мусимо визнати, що вона після того, як ми з тобою розлучилися, дуже посмирніла, зробилася така, хоч до рани тули, а щоб уже там кого вкусити, то й мови нема. Ми з нею заприятелювали. Та й з Лютецією теж. Ми навіть з Адольфиною змагалися, хто більше почує про тебе цікавих історій. Особливо нас потішила вістка про те, як ви з Цитриновим Вбивцею розправилися з цілим загоном упирів, що блукали лябіринтом і наводили жах на околиці. Адже то були саме ті упирі, яких ми зустріли біля замку. Ви загнали їх у глибоченну шахту і привалили зверху важенними плитами. А на плитах накреслили печать царя Соломона.

— Я так думаю, що вона за Цибульку погодилася вийти заміж тільки тому, що він трохи нагадує тебе, — зітхнула Соломія. — Адже їй і так нічого не світило. Я маю на увазі, не світило побратися з тобою.

— Цікаво. Ви все уже за мене вирішили.

— Це наше право, — промовила Лідія.

— Тільки я все одно не розумію, чому не світило їй побратися зі мною.

— А це дуже просто, — сказала Емілія. — Коли ми з тобою розлучилися, то на півдорозі до С. заночували у гайочку. А вранці, тільки-но рушили далі, як перестріли нашу матінку, котра подалася за нами з цілою торбою харчів. От ми поснідали, поміркували та й вирішили усі разом полинути у пошуках втраченого Бумблякевича. Тут і вчепилася Адольфина, аби і її взяти з собою. Ми погодилися, але поставили одну-єдину умову: вона нізащо не повинна посягати на тебе. Ти наш, і ми тебе нікому не віддамо. Вона пообіцяла. Таку саму обіцянку ми витягли і з Лютеції…

— Коли ще вона була Лютецією, — підхихикнула Соломія. — Але що ж ми усе про Адольфину? Бумблику, чи ти не помітив, які у нас чудові перса?

І вона, схопивши Бумблякевича за руку, притулила до свої грудей.

— А мої! А мої! — затріскотіли дві інші сестрички і навперебій стали смикати його руки й тулити до персів, а Бумблякевич м'яв їх із задоволенням.

Але персами не обмежилося, бо потім настала черга стегон і сідничок, налитих і пружних, тепер він із насолодою повернув їм усі щипки, на які вони відповідали голосним реготом, мовби тільки підстьобуючи його не шкодувати собі нічого, догоджаючи своїй жазі.

Серед того галасу і писку вони й не помітили, як на подвір'я зайшла цікава пара — висока вродлива панна і нижчий за неї голомозий грубасик. І тільки вражений скрик панни струсонув ними, і змусив Бумблякевича одірватися від захопливого заняття. З першого погляду він упізнав Адольфину та Цибульку. Серце болісно тьохнуло і застогнало. Адольфина випустила з рук китицю квітів і, трясучись від невимовного збудження, кинулася йому в обійми. Приголомшений Цибулька заметушився, шукаючи підтримки у присутніх, але ніхто йому не прийшов на допомогу. Сестри прикипіли розлюченими очима до Адольфини і Бумблякевича, які обнімалися і виціловувалися, мовби не знати які в них стосунки були досі. Адольфина заливалася сльозами і лопотіла:

— Мій! Мій! Мій! Нарешті! Тільки мій! Коханий! Нікому не віддам!

— Мила моя! — захлинався любов'ю Бумблякевич, ковтаючи слину, сльози і слова, які він досі плекав для Мотрі і Хіврі, а може, й для Мальви, виливаючи усе, що йому наболіло й намарилося, звіряючи вголос таємницю свого серця: — Я так тебе довго шукав!

Чи справді її? Чи справді шукав? Принаймні у ту хвилину йому здавалося, що так — тільки її прагнув усе життя — солодку, п'янку, чарівливу Адольфину.

Сестри не могли отямитися від почутого.

— Ах ти ж коровисько! — шипіла Емілія. — Та як ти смієш!

— А так клялася-божилася! — скреготала зубчиками Лідія.

— А так нас просила, так благала взяти з собою! — дряпала нігтиками стіл Соломія.

— А… А… Адю! — скиглив бухгалтер Цибулька і витирав лопухом спітнілу лисину. — Я теж… я теж… тебе… кохаю…

З будиночка вийшла стара із пляшкою настоянки і, вмить оцінивши ситуацію, першому налила Цибульці.

— Пийте, воно помічне.

Цибулька, цокочучи зубами по келиху, слухняно випив, тіло його пронизав живильний струм.

— Донечки мої кохані, випийте і ви, най вам полегшає.

— О горе нам, горе! — заломлювали руки сестрички, і від їхніх сліз ще буйніше розросталась трава, заплітаючи стеблами їхні ноги, пронизуючи сукні.

Адольфина і Бумблякевич нарешті вгамували свою пристрасть і стояли тепер, оплівши одне одного руками, з невимовно щасливими обличчями і нетутешніми поглядами. Здавалося, уже нічого в світі їх не повинно турбувати, бо тут, на землі, зосталися тільки їхні оболонки, а радісні душі пурхали вгорі з метеликами.

Сестрички випили настоянки, витерли сльози, але легше їм не стало.

— А ти ж нам обіцяла! — проказала Емілія. — Навіщо тільки ми тобі повірили?

— Я? — здивувалася Адольфина з невинним виразом. — Коли це було? Вам обіцяла тільки моя голова, але голова складає усього якусь одну двадцяту частину мого тіла. Чи може одна двадцята частина розписуватися за все тіло? Навіть якщо б моя голова і дотрималася обіцянки, то як же ізвладати з тілом?

— Твоє тіло теж обіцяло, коли ти була Лютецією.

— Ха! Воно само нічого не могло обіцяти, оскільки було позбавлене розуму й органів мовлення. Вам обіцяла голова пана Цибульки. Усі претензії прошу до нього.

Розпуці сестричок не було меж, вони знову почали ридати, а трава довкола них аж скипала від сліз.

— Бу-у-умблику! Невже ти нас поки-и-инеш?

— Ніколи в житті! Чому б я мав вас покидати? Ми будемо товаришувати, приходити одне до одного на гостину. Без борщу і вареників вашої матусі я просто не зможу жити.

— Горе нам, горе!

— Сирітки мої кохані, — кинулася до них матуся, розриваючи стебла трав, і визволяючи їх із зеленого полону. — Ось випийте ще по чарці, а я вам женихів знайду, не бійтеся.

Несподівано з'явилися ще гості — Соломон, Цитрон, Дзюньо з Ганцею і Помідор. Вони з одного погляду збагнули весь драматизм ситуації. Соломон навіть намірився, було, теж утішати сестричок, як вони самі зірвалися на ноги і метнулися до Цитрона.

— Невже це ви?! Герой наших снів! Цитриновий Вбивця!

За мить вони вже його стискали в обіймах, виціловували і обмацували з такою самою жагою, як перед тим Бумблякевича. Соломон засміявся до старої:

— А хутенько таки ваші куріпочки втішилися.

— Ой, та вони ж у мене такі солодкі, такі пестунки! Вони мусять когось кохати, бо це для них, як дихати. Та й що там казати — цей добродій таки бравий молодець, здоровий козарлюга. Такому моїх голубоньок укоськати, що вам чарку перехилити. Ага, недарма я про чарку згадала. Ану спробуйте моєї настоянки. Вгощайтеся, а я побіжу на кухню, бо в мене вже і борщ поспів, і вареники пора в окріп кидати.

А за кілька хвилин уся компанія вже обідала в альтанці, чаркуючи бабусині витвори. Сестрички годували Цитрона, як малу дитину, не дозволяючи йому і рукою рушити. Адольфина тулилася до Бумблякевича і щось шепотіла йому на вухо, від чого той розпливався блаженною посмішкою, а потім відповідав їй так само пошепки. Соломон обговорював зі старою, Дзюньом і Ганцею весілля Бумблякевича з Адольфиною. Бабця обіцяла усе взяти в свої руки і розповідала, як вони тут у саду розіб'ють намет, як розставлять лави й столи, і які частунки вона наготує. Та яка ж то радість опанує однорогів, коли вони дізнаються, що саме Бумблякевич побереться з Адольфиною, котру вони вже встигли полюбити.

— Однороги для нашої пари збудують справжній палац, — сказала стара. — Такий, аби там можна було приймати гостей і влаштовувати бенкети.

І тільки Цибулька сидів самотою, то занурюючи ложку у борщ, то виймаючи її порожньою, мовби шукав щось тільки йому відоме, але врешті перехиливши ще кілька чарок, ожив і таки вперіщив таріляку.

По обіді Бумблякевич з Адольфиною, побравшись за руки, подалися гуляти, їм так багато хотілося одне одному оповісти, але заважали часті цілунки, збиваючи з думки, і вони мусили повторювати уже проказане, перебивати одне одного. Бумблякевич раптом відчув дивну насолоду від простого тримання за руки, від гри пальців, від пригортання… І хоч усвідомлював, що уже володів цим тілом, а все ж відкривав його ніби наново, обережно торкаючись стану, пестячи неслухняне волосся, і, впиваючись красою панни. Забрівши на вересовий луг, вони впали горілиць і лежали, стежачи за рухом хмар.

— Ти кохаєш мене? — спитала Адольфина.

— Я кохаю тебе, — проказав Бумблякевич у небесну блакить, з подивом відчуваючи, що цього разу таки не бреше.

Там, у блакиті, поміж хмар мигнули чиїсь очі, а за мить йому на ніс упала крапля, скотилася на вуста, і він відчув її солоний смак. То був смак сльози.

— Пробач мені, Мальво! — безгучно ворухнув губами Бумблякевич.