Мальва Ланда

ЕПІЛОГ

Бумблякевич розгортає книгу, бере ручку і виводить каліграфічним почерком: «КНИГА СТВОРЕННЯ». Віднедавна тепер уже він щонеділі сходить на казальницю і промовляє до прихожан. Розповідає про їхні з Цитроном блукання, будує на їх основі притчі й повчання і несе слово Мальви, яке вона йому надиктовує у дуже вузенький проміжок часу між сном і пробудженням. В такі хвилі, коли він снить Мальвою, яка гаптує сном своїм світ лябіринту, йому иноді здається, що він і Мальва — одне ціле, яке у свому непоборному прагненні не розлучатися здатне подолати усі перешкоди.

В ставку плещуться з русалками маленькі Бумблики, що їх привела на світ Адольфина, їхній галас котиться луною, переплітаючись зі сміхом трьох сестричок, які качаються у траві з Цитроном. Помідор і Цибулька з дружинами-русалками розучують нову пісню. У візочку в тіні дрімає Дзюньо, Ганця з матусею сестричок вишивають хоругву для храму, а Соломон великими ножицями підстригає кущі букшпану[123].

Вписавши кілька свіжих рядків, Бумблякевич розглядає в кінці книги малюнки, які самі собою з'являються, міняються, живучи своїм окремим життям, і самі собою зникають. Ось уже кілька днів він стежить за рухами мандрівця, що проник у лябіринт і блукає наосліп у вуличках. Скільки ще йому блукати, ніхто не знає. Крім книги, яка оживляє малюнки.

Бумблякевич перегортає ще кілька сторінок, знаходить чисту і вписує вірша. Внизу ставить дату і підпис «Мальва Ланда».

Винники.

Березень 1990 — січень 1992, 2003.