Збірка (2009-2010)

Смажена картопля

Хвеська поставила смажити картоплю. Маркіян підійшов ззаду, обійняв. Притулився. Такий теплий! Підставила шию під поцілунки. Маркіян цілував гаряче, палко. Хвеська відчула на грудях міцні долоні. Міцні, але ж... ніжні. О, як вони розпалюють, оті дотики! Оті поцілунки!

Попою Хвеська відчула, як напружився попід бруками маркіянів прутень. Як списо козацьке!

Вона повернулася і поцілувала Маркіяна. У губи.

Той не міг більше стримуватись. Наче збожеволів!

Швидко почав роздягати Хвеську.

– Стій... не на кухні ж... - сміялася та.

Та він не слухав!

Розстібнув халата і вкривав цілунками шию, живіт, груди... Ліфчик впав на підлогу. За ним - трусики.

Маркіян цілував і цілував.

"незручно ж мені стоячи..." - подумала Хвеська.

Маркіян наче прочитав думки.

Взяв Хвеську у сильні чоловічі руки та й посадив не стіл.

"О, які сильні м'язи!" - подумала Хвеська.

Маркіян розвів їй ноги й припав губами до розкішниці.

Гарячі поцілунки вкрили клітор.

– О! - вирвалося в Хвеськи.

Маркіян не зупинявся. Ловкий палець увійшов до розкішниці. Потім ще один.

Хвеська заплющила очі.

Їй здавалося, ніби вона у повстанському схроні. Ніби не Маркіян вводить пальця до її тіла, а вояк УПА вставляє автомата до віконця.

Маркіян рухав рукою - туди-сюди. Наче то бандерівська рушниця!

О, яка це насолода! Ще... Ще!! Не зупиняйся!!.......

Маркіян діяв язиком. Хвеська обіняла його ногами. Та й не відпускала.

Так.... Так....

Так!!!.................

Вона кінчила і лягла на стіл. Потім сіла. Наче спросоня...

Раптом побачила притень Маркіяна.

Прутень напружився - аж страх!

"Бідненький, - подумала Хвеська. - Так чекав на мене..."

Вона стала на коліна, взяла прутня у руку. Провела ним по обличчу. Тоді стягнула шкірку і поцілувала.

Маркіян застогнав.

Хвеська взяла ініціативу.

Тепер він був у її власті. Прутень, тобто. Та й Маркіян.

О, як він трясеться від насолоди! Як тішиться!

А Хвеська, наче деригентка, оволоділа паличкою. Спревжнісенька хазяйка ансамблю!

Кожен рух виклика вдячний стогін.

Ще трошки... Ще...

Маркіян застогнав сильніше, та й... розслабився.

Гарячий потік вдарив у горло. Хвеська проковтнула. Потім припала обличчям до козацького живота, похлопала по попі.

– Я голодний, - сказав Маркіян. - Їсти хочу.

– Ото й добре! - сказала Хвеська.

Картопля добряче ж таки просмажилася та й чекала - хто ж її з'їсть.

(c) Олександра Шелковенко, Українська патріотка

8 лютого 2010