Стефені МАЄР ЗАТЕМНЕННЯ Роман

Моєму чоловікові Панчо за твоє терпіння, любов, дружбу, почуття гумору і за готовність харчуватися не вдома.

А також моїм дітям Гейбу, Сету й Елаю за те, що даєте мені відчувати таку любов, заради якої люди з легкістю ідуть на смерть.

ВОГОНЬ І ЛІД

Хтось вірить, світ зжере вогонь,

Хтось вірить — лід.

Жага й моїх торкалась скронь,

Тож я обстоюю вогонь.

А двічі світ у млі

Конатиме — ненависть враз

Підкаже: хай нищівний лід

Накриє нас,

Змете і слід.

Роберт Фрост[1]

ПЕРЕДМОВА

Усі наші спроби викрутитися були марними.

З похололим серцем я дивилася, як він збирається мене захищати. Він був до болю напружений, проте ні на мить не вагався, хоча ворогів було значно більше. Я знала, що допомоги чекати немає звідки — в цю-таки хвилину його родина змагається за свої життя так само, як він зараз боротиметься за наші.

Чи я колись дізнаюся, як закінчилась та, інша битва? Хто в ній переміг і хто програв? Чи доживу я до того?

Шансів майже не було. Чорні очі, які дико жадали моєї смерті, виглядали момент, коли мій захисник послабить пильність. Момент, коли мені настане кінець.

З далекого холодного лісу долинуло завивання вовка.

Загрузка...