100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки

Юрій ВИННИЧУК МИСТЕЦТВО СПОЮВАННЯ ПАННИ

А все починалося так невинно і зовсім не з того, що мужчина спокусив жінку, а з того, що Єва дала Адамові яблуко. І яблуко виявилося першим афродизіяком. Та на цьому його афродизіякова кар’єра завершилася, яблуко ніколи більше нікого не спокушало на любовні справи. Зате зуміло розв’язати війну і спричинити загибель Трої.

Правда, чудовим афродизіяком виявилося вино, в тому числі й яблучне. Вино виробляли чоловіки. Зовсім не для того, щоб споїти жінку, хоча мистецтво споювання таке ж давнє, як і сам секс. З древніх часів вино незмінно супроводжує закоханих, скрашуючи їхні стосунки і стаючи мовби мовчазним посередником між двома статями.

Вино поруч хліба і м’яса є поживою з найбагатшою символікою, одним із головних елементів жертви, яку складали богам. Вино пов’язане з духовністю, оскільки алкоголь вводить людину у стан ейфорії. Святий Климент з Александрії казав, що вино перебуває у такому ж стосунку до хліба, як і життя церковне до життя світського.

Усі традиційні вірування Старого Світу бачили у вині знаряддя пізнання і втаємничення. Червона барва вина нагадує кров, а тому вино вважалося кров’ю виноградної лози. І так само, як кров, вино єднається з життям, і пекельні сили не мають до нього доступу. А що вічне життя є атрибутом безсмертних богів, то пиття вина дозволяє людині протягом певного часу дорівнятися богам. Вино — це також любовний напій, а однією з рис бога вина Діоніса була любов до людей, і саме з любові до людей він обдарував їх вином, щоб зробити щасливими.

Вино, винниці (тобто виноградники) й виногрона часто з’являються у повчаннях Христа, зокрема винниця часто символізує Царство Боже. Саме тому при давніх монастирях завше були багатющі винниці.

Одним з найпопулярніших звичаїв спокушання панни є пиття на брудершафт, яке передбачає опісля поцілунок. І хоч звучить це по-німецьки, але сам звичай походить з часів античності, коли мужчина пропонував жінці випити з одного келиха. Принаймні такий звичай був у Давній Греції. Але в Давньому Римі — о жах, яка несправедливість! — жінкам тривалий час забороняли вживати вино під карою смерті. Великий Катон (239–149 до н. є.), який сам пив тільки воду, висловився так: «Якщо побачиш, що твоя дружина п’є вино, — убий її!» І бідні римлянки, яким доводилося бувати на бенкетах, мусили задовольнятися тільки узваром з родзинок. Уявляєте, як вони мучилися!

А все тому, що вино ототожнювалося з кров’ю. Вважалося, що жінка, п’ючи чужу кров, чинила мужолозтво. І не має значення, що то була кров рослини. Крім того, знаючи, що вино відкриває людині якісь нові обрії, давні римляни вважали, що воно абсолютно зайве і шкідливе для жінок, бо спонукатиме їх до балаканини, втручання у розмову, а може, й до магічних видінь. Тому краще, аби жінка була мовчазною. Це їй більше личить. Вино ж бо ґвалтує розум, а зґвалтована жінка уже ніколи не буде цнотливою і чистою. Саме римляни запровадили звичай цілувати жінку у вуста після її повернення додому, аби переконатися з її подиху, що вона не вживала вина.

З часом жінкам забороняли пити лише «tementum» — вино першого витискання, натомість усі вторинні вина були дозволені.

Греки були набагато демократичнішими. Ще Аристотель помітив, що жінки піддаються сп’янінню у меншій мірі, аніж чоловіки, однак не підтвердив це жодними доказами. Але докази не забарилися, бо на одному із симпозіонів, де обговорювалася ця сентенція, слово взяв Сулла і висловив припущення, що оскільки жінка істота волога, то «вино, потрапивши у таке вологе середовище, втрачає свою силу».

Аристотель вважав, що той, хто випиває келих одним духом, менше п’яніє, бо вино, яке вливається швидкою течією, відразу просочує тіло наскрізь. «А ми часто бачимо, що жінки п’ють саме так. Постійне виділення вологи і очищення свідчать, що їхнє тіло від природи пористе і пронизане мовби вологогінними каналами. Потрапляючи у них, вино швидко виходить, не затримуючись у найголовніших місцях, порушення яких і викликає сп’яніння».

У Середньовіччі жодних застережень проти помірного і вживання вина жінками не було, але пиячок жорстоко карали, піддаючи громадському осудженню. Їм вішали на шию кухоль і водили по місту. У Середні віки поняття любовного напою міцно увійшло до народних легенд та куртуазної літератури. Першими його жертвами стали Трістан та Ізольда. У книзі «Jus potandi» («Церемоніал пиття»), яка перевидавалася безліч разів, наводилися різноманітні пияцькі звичаї, а серед них і способи пиття на брудершафт. Один із них називався «голубиним келихом». А виглядало це так: пара зчіпляла безіменні пальці лівої руки, а правою рукою кожен з них брався за келих, і з обох боків вони цідили вино у той час, як їхні вуста зливались, наче дзьоби голубів, що цілуються.

Чому, пишучи про любов, я почав з вина? Та тому, що любов і вино перебувають для мене у тісному і нероздільному зв’язку. Інколи взимку, змерзнувши, я можу випити і шкалик горілки, люблю й пиво, але зазвичай п’ю тільки вино. Ще кілька років тому я в самозаглиблених дискусіях сам із собою випивав дві пляшки. Я колись любив порозмовляти сам із собою, оскільки кращого співбесідника зустріти мені тоді ще не доводилось. Шкода тільки, що з тих бесід мало що на ранок залишалося у пам’яті. Як, зрештою, і з тих щорічних симпозіонів, які ми з друзями влаштовуємо у Винниках і називаємо Святом винограду.

Живучи у Винниках, ти просто приречений на те, щоб вирощувати виноград і робити вино, оскільки Винники ще в Середньовіччі славилися своїми виноградниками завдяки особливому клімату, який витворився у цій місцевості, розташованій у долині.

Виробляння вина у мене тісно пов’язане із сексом. Ви здивуєтеся: чому саме виробляння, а не споживання? А це тому, що на бутлі з вином, яке бродить, я натягую презервативи, зробивши у них голочкою дірку. Оскільки я справжній галичанин, то ніколи не дозволяю собі вжити для цієї шляхетної мети новенького презерватива, а тільки використаного. Ну, звісно ж, перед тим я його виполіскую, якщо це когось турбує.

Вино завше відігравало в моїх любовних стосунках дуже важливу роль. І продовжує це робити досі, за що я йому дуже вдячний. Ні, в жодному випадку не як афродизіяк. Жодних афродизіяків я ніколи не потребував, Бог милував. Звичайно, не без того щоб випити до або після, але зовсім не з метою загострити почуття чи якимсь чином вплинути на свого прутня. Просто я звик, що між мною і панною мусить бути хтось третій — вино.

Вино було незмінним супутником при кожному заграванні з панною, воно приємно обгортало своєю прохолодою кожне вимовлене слово, чинило мене сміливішим, настирливішим і дотепнішим, вино вивільняло моє «Я» з лушпайок умовностей, розправляло за спиною невидимі крила і дозволяло то пурхати метеликом біля носика панни, то ширяти орлом у неї над головою, то, мов колібрі, тріпотіти крильцями у неї біля вушка.

Як слушно твердив Овідій, «духу вино додає, до кохання жагу роздимає».

В юності, керуючись народною мудрістю «горілка в роті — п…а в роботі», я неодноразово споював панночок перед тим, як вперше їх спокусити на гріх. І ось тоді я частенько вдавався до дивовижних експериментів, виготовляючи любовні напої. Перед тим я простудіював спеціальну літературу, якої у ті часи було обмаль. До вина я додавав настоянки елеутерококу (совєтський напій «Байкал» готувався саме на елеутерококу) та левзеї, десь вичитавши, що вони мають діяти просто-таки безвідмовно на панну. Але чи діяли? Важко сказати. Можливо, панни віддавалися зовсім не тому, що випили цього шаленого напою, а просто тому, що я справив на них настільки фантастичне враження. Наприклад, одна панна позбулася зі мною цноти після того, як я прочитав їй свою поему. Між іншим, там ні слова не було ані про алкоголь, ані про секс, тільки щось досить туманне:

Вона сп’яніла від самого читання.

Та коли я спробував розвинути свій успіх перед іншою панною, то зазнав поразки. Вона на поезію не клюнула.

У будь-якому секс-шопі зараз можна придбати такі афродизіяки, як «іспанська мушка» та йогімбе. Десять років тому, коли у нас їх купити було неможливо, мій знайомий попросив, щоб я привіз йому з Польщі «іспанську мушку». Він мав велике бажання за допомогою цього збуджуючого засобу вплинути на одну даму, з якою був лише в дружніх стосунках. Я виконав його прохання, але попередив, що для успіху справи цілком достатньо кількох крапель. Знайомий завітав до дами серця, в умовлений час я зателефонував до неї, вона підійшла до телефону, і, поки безрезультатно «альокала», мій знайомий хутенько хлюпнув «іспанську мушку» до її кави. Але від хвилювання його руки тряслися, і замість кількох крапель він булькнув пів-пляшечки, тобто грамів двадцять. Коли дама повернулася і випила каву, мій знайомий пішов в атаку. Йому вдалося її роздягнути і навіть перейти до початкової стадії увертюри, коли раптом вона зойкнула і схопилася за серце, їй стало погано, «іспанська мушка» викликала таке серцебиття, що довелося викликати «швидку». На цьому й завершився цей драматичний сексуальний контакт. Але оскільки перші рухи вже були здійснені, то незабаром по тому, як дама оклигала, мій знайомий отримав те, чого так прагнув.

Зі свого досвіду скажу, що кохатися на п’яну голову цікаво лише в тому випадку, якщо ти злегка захмелений, а панна п’яненька. Тоді можна очікувати від неї чимало оригінальних ідей та веселих штучок, про які вона натверезо ніколи за собою не помічала. Але підхід тут мусить бути суто індивідуальний, оскільки окремі панни, перебравши, можуть перетворитися на безвільний манекен — теплий, але непорушний. Зі словами «а тепер роби зі мною що хочеш» така панна надійно вимикається, щоб вранці, зробивши великі очі, здивуватися: «Що? Це ти про мене? Нічого подібного не могло бути. Це твої фантазії».

Сп’яніння у чоловіків викликає затримку оргазму, перетворюючи їх на тупі відбійні молотки, готові працювати у три зміни. Натомість більшості жінок алкоголь у ліжку не шкодить.

Чого нізащо не слід робити перед палким коханням, то це пити пиво. Пиво і секс — речі взаємовиключні. Горілка теж надто важкий напій. Особливо самогон. До чого може довести зловживання самогоном, розповідає іспанський письменник Хуан Бас. Його колега по війську зі своїм батьком-вдівцем були неписьменними пастухами-алкоголіками в провінції Теруель. «З похмілля вони перекидали по склянці самогону-касальї і вирушали трахати овець. А по неділях по черзі користали з прихильності віслючки, що належала їм. Ця худобина уміла якось особливо задовольнити татуня і сина і викликала у них ніжну любов.

Під час одного з таких актів любові віслючка на ім’я Росіо померла від інфаркту. Вони засмажили колишню подругу і зжерли в компанії ще одного волоцюги».

Не пийте самогону, щоб не довелося трахати віслючок, овець і кіз.

Найуспішніше панну вставляє шампанське або ж коктейль, де одним зі складників є шампанське. Такий напій вигідний тим, що діє досить швидко. Ось найпростіший перепис любовного коктейлю: шампанське «брют» (100 г), мартіні (50 г) і ром або горілка (50 г). Для окозамилення докиньте у келих скибку цитрини і вставте соломинку. Повільне цмулення через соломинку повинно подіяти безвідмовно. Але задля остаточної і вирішальної перемоги запропонуйте ще одну порцію «за любов». Ну, а якщо непомітно для панни капнете 10 г настоянки елеутерококу, це тільки скрасить плавний перехід від першого поцілунку до першого розстебнутого ґудзика.

Говорячи про шкідливість пива, я мав на увазі його шкідливість для чоловіків, зате панна після пива і пляшки шампанського буде уже така, як вам треба. От тільки проблема, яким чином усе це в неї влити! А друге питання — що вона має випити спочатку: пиво чи шампанське. Є такі, що пропонують панні пиво після шампанського. Це перша ознака ідіотизму. Причому — невиліковного. Після такої пропозиції панна може сміливо плюнути залицяльникові в писок і більше ніколи з ним нічого не мати. Я б узагалі таких типів висилав у чорнобильську зону, щоб вони не плодили придурків. Порядок має бути один: спочатку пиво, як легкий вступ перед далекосяжним запливом, а вже потім шампанське, яке з’являється несподівано, наче рояль у кущах. Адже на здивування панни, чому ви його відразу не запропонували, має прозвучати невинна відповідь: забув, а тут зазирнув до заморозника (так ми в Галичині називаємо холодильник) і…

Є, правда, ще одна проблема. І то досить суттєва. Ну не буде ж панна пити пиво сама, правда? Вам доведеться теж осушити пляшку. А після пива, як казав мій дідуньо, пуцька ся кива (так ми в Галичині говоримо про прутень, який хитається). Не в кожного і не завжди, але буває. Я, скажімо, після пляшки пива можу сміливо дудлити вино, проте декого тягне на сон. Тому коли знаєте, що пиво на вас може вплинути негативно, розбавте його водою в пропорції одна до трьох. Звичайно, три частини води.

Бррр! Не пробував, але наперед здригаюся. А що — любов вимагає жертв. І це не найбільша.

Панна, яка п’є горілку, не вселяє жодної довіри. Від такої панни краще триматися подалі, я це твердо знаю. Звичайно, я не маю на увазі алкоголічок, а інтелігентних панночок з усіма балконами і лоджіями, якими вони оздоблені. Процес споювання горілчаної панни неодмінно затягнеться, бо горілку п’ють лише під добру закуску, а вино можна попивати, сидячи на канапі, а не за столом, а ще краще напівлежачи, після не надто ситної вечері з говерлами салату. Телятина, нарізана соломкою і тушкована у червоному вині, на тарелі з відвареними каляфйорами (так ми в Галичині називаємо цвітну капусту) і салатом — це якраз те, що треба. Каляфйор і салат — це ж по суті вода, вони створять тільки ілюзію ситості, але не перепону для алкоголю.

Одного разу я помилився — приготував начинену рижом (так ми в Галичині називаємо рис) і потрухами курку. Панна, ясна річ, плямкала від задоволення, але, змолотивши півкурки, вона мене того вечора мало не зробила імпотентом. Адже я мусив вицмулити море вина, заки влив у неї якийсь нещасний свитязь.

Автори, які розглядають стосунки вина і сексу, сходяться на тому, що найсексуальніші відчуття у чоловіків з’являються саме з похмілля. Похмілля може бути могутнім збудником статевого потягу, вважають вони. «Гарний міньєт з бодуна — вірний шлях у нірвану», — твердить іспанський письменник Хуан Бас у своєму «Трактаті про похмілля». Я можу тільки підтвердити його слова, особливо коли нірвана відкривається спросоння, коли ти ще перебуваєш по той бік річки, а потім починаєш несміливо входити у воду, теплу і лагідну, занурюєшся з головою і ступаєш піщаним дном, аж поки голова не вигулькне на поверхню і ти збагнеш, що насправді це все не у сні, це тут і вже, і за мить вибухнеш, наче Везувій, маючи в дулі усі помпеї вкупі.

Наступного дня після грандіозних бенкетів, які супроводжувалися п’яними оргіями, Чингісхан зазвичай не покидав свого шатра, а залишався в компанії трьох прекрасних невільниць, обов’язково блондинок або рудоволосих. Ось вони й виводили його з тяжкого стану.

Іранський шах Кайкавус радив своєму синові: «Сину мій, спи з жінками взимку, щоб вони тебе гріли, і з хлопчиками влітку, щоб вони тебе охолоджували». Нічого не маю проти, але якось не довелося попробувати з бодуна з хлопчиком. Тобто і без бодуна не довелося спробувати.

Вдячними продовжувачами способу Чингісхана, як успішно вийти з бодуна, були американські письменники Генрі Міллер та Чарлз Буковскі.

«На ранок Лілі лежала на спині і хропіла, — читаємо у Буковскі. — Я заскочив до лазнички, поцюняв, почистив зуби і вмився. Потім заповз назад до ліжка. Розвернув її до себе і почав гратися з її частинами тіла. Мені завжди з бодуна хочеться — причому не їсти хочеться, а засадити. Єбля — найкращі ліки від похмілля».

Їхній сексуально-алкогольний досвід настільки багатющий, що читачам варто запізнатися з ним безпосередньо. Однак куди може привести надто велике захоплення алкоголем, видно з прикладу Гемінгвея, який, врешті-решт, став імпотентом. А львівський поет-алкоголік Льоня Швець, бородате здоровило, взяв і викинувся з вікна. Якось він мені розповів, що їхав у потязі і заснув. У сні відчув неймовірну насолоду, відкрив одне око і побачив, що біля нього вклякнув якийсь старий пердун і натхненно виконує мінєт, прицмакуючи від задоволення. Льоня задумався: дати йому в рило вже чи ще зачекати? Він заплющив око, уявив нашу спільну знайому, кінчив, а тільки потім дав у рило.

Я не раз намагався уявити себе на його місці. Що зробив би я?