ГАСПИД І МАРГАРИТА

ГАСПИД

– Ну-ну, розкажи, розкажи, як ти мучилась, як страждала твоя душа… Брехуха! Стара брехуха! Ти ж мордувала того бевзя Миколу вашими злиднями до того, що він готовий був маму рідну продати, аби нарешті запхати твою чорну пельку грішми. А ти все поміж нардепівок та міністерш винюхувала, та випитувала, та любов-дружбу зав'язувала, та на порядність чоловіка скаржилась… Аж доки не клюнула на твій гачок Фекалючка, ота правдива патріотка, що готова маму рідну була продати, аби зайвий крейцер у панчоху, чи то пак власний банк «Надія» упхати…

– Клятий Гаспидисько! Ти знову ту, всюдисуща підла тварюко?! Приклеївся, як тінь моя, і волочешся слідом?.. Чортове поріддя, ти таки справді зібрався зі світу мене зігнати! – Роззираюся за каменюкою чи дрючком, аби пожбурити в Гаспида в ту мить, коли він, забувши обачність, зматеріалізується під самим моїм носом. Але під руки нічого не потрапляє, а віддалений гул авто лякає мене і я шугаю в придорожні кущі. Пругке гілля цьвохкає по обличчю, чіпка трава липне до спідниці… Чого це я останнім часом усього сахаюсь? Що за манія переслідування, манія постійного страху?!

Не встигаю додумати останнє слово, а Гаспид – тут як тут! Радше його противний, манірний та тягучий, як мій голос по радіо, нявкіт:

– Безлична дівка, вона ще питає?! Між іншим, коротке повідомлення не для слабонєрвних: син загиблого на передвиборчих перегонах під колесами неповороткого КАМАЗу Миколиного опонента у вчорашньому інтерв'ю незалежному телеканалу «3 х 3» натякнув на вірогідну причетність до вбивства безпосередньо зацікавлених осіб.

– А причому тут Микола? Його й духу там не було…

– Духу то не було, а от рукавицю його я нехотячи впустив на місці аварії.

– Мерзотник! Чого ти терзаєш мене? Чого тобі треба?

– Не мені треба, а Князеві! І ти знаєш – що!