ГАСПИД І МАРГАРИТА

ЕЛІТА

… Ото, як не крути носом, а в якійсь мірі саме незалежність дала шанс українцям нарешті сформувати свою національну еліту. Свою проукраїнську аристократію. Слава Богу, вчасно підоспіли грошики діаспори, хоч комусь та помогли вискочити нагору. А нам з Миколою – зорганізувати Ліґу «Народна ідея», обзавестись газетою, видавництвом з друкарнею, парою магазинів, акціями кількох підприємств.

І сьогодні мене дивують, ба навіть ображають оті плачі з-за океану: «Ми збирали свої криваві центи на розбудову України, а збудували хороми злодіям та словоблуда..»

Але, дорогі панове, що ж то за держава буде, коли її депутати чи там міністри перебиватимуться з хліба на воду по клопівниках та їздитимуть у метро на службу! Самі ж то ви, хоч не видно серед вас ні сенатора, ні міністра, з карів не вилазити і квартири собі на Хрещатику прикупили…

Та й чи не ви нас вчили жити? Чи не ви провокували захланність своєю житейською філософією: коли він мешкає в такій псячій халабуді, не має штанів про свято, то він того вартий. А чи самі ви спинили погляд на комусь не імущому безробітному правдоборцеві? Ай-я! Бажали справу мати лиш з відомими, чільними, посадовими. А всі ті колишні чільні та посадові виростали не лиш під зорею радянської влади, а ще й під полою шинелі Дзержинського… І ви теж про це знали. Але прощали, бо з чесними дурнями нічого не збудуєш. Ви хотіли руками таких, як Микола, збудувати прихильну до себе Україну і щоб той Микола нічого за те не мав!

Але – все то пусте. Важливе те, що під нас, себто національну еліту почали косити й інші політики. Особливо перед виборами. Той, дивись, заговорив українською. Той розказує небилиці про козацьке коріння своє, що веде від самого Хмельницького. А інший, приватизувавши всі енергосистеми, «приватизував» заодно і славного гетьмана Полуботка разом з його англійським золотом, третій «вдідовив» великого страдника Івана Сірка, змінивши йому … національність. Тож по всьому виходить на те, що на Січі одні греки, московіти та євреї тусувались. Було, правда, поміж них ще пару волохів…

Міністри та депутати вже б'ються за право на славнозвісного предка… Всі «рідною» балакають. Коли треба, звісно… А партії? Що витворяють тільки їх лідери? Порозбирали собі в духовні поводирі письменників-класиків, поприкривалися ними, щасливі, що великі покійники не годні встати та до суду подати, або по писку надавати. А живі майстри слова, сіль землі, цвіт нації, совість епохи і т.д.?.. А взагалі-то, де ви їх бачили?.. Де ви їх стрічали, тих письменників? Хіба що на фуршетах з нагоди презентації якоїсь або в приймальній Ліги «Народна ідея» – в черзі за фінансовою підтримкою! Дайте! Видайте мій опус вєка! Авжеж! Розбіглася! Біжу, аж зашпортаюсь, розтицяти свою крівавицю по простягнутих липких долонях! Беріть, видавайте свої недолугі шедеври та обпльовуйте мене, безталанну! А дзуськи! От без книжок доведіть, що ви талановиті. Не вийде. Бо без книжок вас – нема. А я є! І скоро, дуже скоро можу залишитись єдиною драматургесою України, національною гордістю, як Микола – народним заступником.

А вам шкода ламаного центу для істинної еліти, для правдивих патріотів?!