Лицарі Дикого Поля. Том 2

1

Посполите рушення — загальна мобілізація або ополчення шляхти Польського королівства та Великого князівства Литовського.

2

Pelagus periculum in mora (лат.) — Головна небезпека у зволіканні!

3

Curae leves loquuntur, ingentes stupent! (лат.) — Тільки мала печаль говорить, велика — безмовна!

4

Небаба Мартин (р. ж. ?–١٦٥١) — чернігівський полковник Війська Запорізького, військовий діяч епохи повстання Б. Хмельницького. Достовірних відомостей про походження й життя полковника Небаби до ١٦٤٨ р. немає. Загинув у бою з військами литовського гетьмана Я. Радзивілла в Лоєвській битві (٠٦.٠٧.١٦٥١). За легендою, Радзивілл, вражений мужністю й хоробрістю Небаби, наказав насипати над його могилою курган.

5

Богун Іван (р. ж. орієнтовно ١٦١٨–١٦٦٤) — близький соратник Б. Хмельницького, з кінця ١٦٤٩ р. вінницький полковник Війська Запорізького, у ١٦٥١, ١٦٦٣–١٦٦٤ рр. наказний гетьман України. Достовірних відомостей про загибель полковника Богуна немає. За однією з версій був розстріляний поляками.

Чарнота Іван (Чернята, Чорнота) (р. ж. 1613–1651) — близький соратник Б. Хмельницького, генеральний обозний Війська Запорізького в 1649–1651 рр. Походив із брацлавського шляхетського роду. У битві під Берестечком (1651) потрапив у полон і загинув від ран дорогою на страту.

Нечай Данило (р. ж. орієнтовно ١٦١٢–١٦٥١) — близький соратник Б. Хмельницького, брацлавський полковник у ١٦٥١ р. Полковник Нечай загинув у бою з військом польного гетьмана М. Калиновського в містечку Красне на Поділлі. Для сучасників був ідеалом козака-лицаря.

Мозиря Лука (Лук’ян) (р. ж. ?–١٦٥٢) — з ١٦٤٩ р. корсунський полковник. Учасник дипломатичних українських посольств до Польщі та Московського царства.

Вешняк-Якубович Федір (р. ж. ?–١٦٥٠) — український політичний і державний діяч, дипломат. У ١٦٣٦–١٦٣٧ рр. писар у реєстровому козацькому війську. Учасник повстання Б. Хмельницького, у ١٦٤٨–١٦٥٠ рр. чигиринський полковник. Очолював кілька козацьких посольств: у червні ١٦٤٨ р. — до Польщі, у травні ١٦٤٩ р. — до Московського царства, у ١٦٤٩ р. під час облоги Збаража і Зборовської битви був наказним гетьманом.

6

Кривоносенко Максим (р. ж. орієнтовно ١٦٢٠–١٦٦٦) — син полковника Максима Кривоноса. З ١٦٤٩ р. полковник волинський (остропільський). У різних джерелах називаються різні імена Кривоносенка — Максим, Олександр, Остап, Сава, Дмитро. Також є версія, що це був названий (прийомний) син полковника Кривоноса. У ١٦٤٩–١٦٥١ рр. був полковником у різних полках Війська Запорізького.

7

Homo Sapiens non urinat in ventum(лат.) — Розумна людина не мочитиметься проти вітру.

8

Корецький Самуїл-Кароль (р. ж. ?–١٦٥١) — волинський князь, останній представник українсько-литовського князівського роду, що походить від Гедиміновичів. Корецький брав активну участь у багатьох битвах на боці поляків проти повсталих українських козаків у ١٦٤٨–١٦٤٩ рр. (у битвах під Корсунем, Пилявцями, у Збаражі та Зборові).

9

Nihil possumus contra veritatem (лат.) — Ми нічого не можемо зробити проти істини.

10

Delirium furens (лат.) — буйне божевілля.

11

Manifestum non eget probatione (лат.) — Очевидне не потребує доказів.

12

Битий таляр — у давнину говорили «бити монети», тобто карбувати монети.

13

Маслів Став (Маслів Брід) — у сучасній Україні село Миронівського району Київської області. У ١٦٣٨ р. в урочищі поблизу Маслового Ставу була підписана «Ординація війська Запорізького», якою козаки позбавлялися прав і привілеїв і скорочувався козацький реєстр. У ١٦٤٨ р. тут розташовувався кіш армії Б. Хмель­ницького.

14

Княгиня Раїна Могилянка-Вишневецька (р. ж. орієнтовно ١٥٨٨–١٦١٩) — дочка молдавського господаря Ієремії Могили (р. ж. ?–١٦٠٦), двоюрідна сестра митрополита Петра Могили, мати Єремії Вишневецького, бабка польського короля Михайла-Корибута. Прославилася своїм заступництвом православ’я в Україні. Сина Єремію виховувала у традиціях православної віри. За легендою, умираючи, Раїна Могилянка взяла клятву із сина бути вірним православ’ю, яку Єремія порушив у майбутньому, навернувшись у католицтво.

15

Задніпровська Україна, інакше Задніпров’я — історична назва Лівобережної території сучасної України. У XVII ст. не було поділу України на правобережну й лівобережну. Правобережну територію називали Придніпров’ям, а лівобережну — Задніпров’ям.

16

Повітовий сеймик — малий сеймик, збори шляхти одного повіту, на якому шляхта вирішувала питання державного значення, а потім відправляла двох депутатів (представників) від повіту на загальний сейм.

17

Брацлавське воєводство, Брацлавщина — історична область в Україні в XIV–XVIII ст. Займала частину території сучасних Вінницької, Черкаської, Кіровоградської та Одеської областей. Назва походить від адміністративного центру міста Брацлава. У описувану епоху була воєводством.

18

Жорстокі тортури і страти жителів містечок Погребища й Немирова князем Вишневецьким підтверджені багатьма письмовими джерелами та спогадами учасників тих подій, як українців, так і поляків. Згадка про ці події з посиланням на джерела трапляється в працях польських, українських і російських істориків.

19

Бона Сфорца (р. ж. ١٤٩٤–١٥٥٧) — польська королева й велика княгиня Литовська в ١٥١٨–١٥٥٦ рр., друга дружина короля Сигізмунда I Старого (р. ж. ١٤٦٧–١٥٤٨), дочка міланського герцога Джана Галеаццо Сфорца й Ізабелли Арагонської. Прославилася тим, що ще за життя свого старого чоловіка фактично керувала країною. Також активно скуповувала земельні володіння в Україні (Кременець, Бар), Білорусі (Кобрин, Рогачов, Мотоль).

20

Конецпольський Станіслав (р. ж. ١٥٩١–١٦٤٦) — великий коронний гетьман Речі Посполитої в ١٦٣٢–١٦٤٦ рр., батько О. Конецпольського. Один із найбільших полководців того часу.

21

Примас — у Римсько-католицькій і Англіканській церквах почесний титул церковного ієрарха у країні, який володіє вищою духовною юрисдикцією над іншими єпископами країни. У Речі Посполитої примасом був архієпископ Гнезненський, який вважався першим із сенаторів і мав титул інтеррекса, тобто тимчасового голови держави під час безкоролів’я.

22

Сейм — станово-представницький державний орган у Речі Посполитій у другій половині XVI–XVIII ст. Був загальним для Королівства Польського і Великого князівства Литовського після Люблінської унії 1569 р. Сейм мав законодавчу й частково судову владу та складався з двох палат: Сенату Речі Посполитої та Посольської хати. Сенатори, посли й монарх уважалися окремими сеймовими станами. Посади в Сенаті займали зазвичай великі аристократи. Посольська хата складалася зі шляхти, яка представляла й виражала думку малого сейму певного повіту або краю.

Конвокаційний сейм (від лат. сonvocatio — «скликання») — скликався після смерті монарха примасом Польщі й був першим етапом процедури вибору шляхтою монарха на польський престол. На конвокаційному сеймі призначалися місце та дата виборів короля й визначалися умови, які висуваються до кандидатів на престол. Після конвокаційного сейму проводився елекційний сейм, у якому брала участь практично вся шляхта держави й на якому обирався король.

23

Волинь — історична область на північному заході сучасної України в басейні південних приток річок Прип’яті й верхів’їв Західного Бугу. Охоплює сучасну Волинську, Рівненську, західну частину Житомирської та північні частини Тернопільської і Хмельницької областей України.

24

Галіція (Галичина) — історична область на заході сучасної України, що охоплювала території сучасних Івано-Франківської, Львівської й більшої частини Тернопільської (крім північних районів) областей України.

25

Остаточна модель державного устрою, що ліг в основу Гетьманщини, була вироблена Б. Хмельницьким на початку ١٦٤٩ р.

26

Мається на увазі московський цар Олексій Михайлович (Найтихіший) (р. ж. ١٦٢٩–١٦٧٦), другий цар із династії Романових (період правління ١٤.٠٧.١٦٤٥— ٢٩.٠١.١٦٧٦).

27

Замятня (Василь) Федорович Леонтьєв (р. ж. ?) — російський військовий і державний діяч за правління царів Михайла Федоровича й Олексія Михайловича Романових, стряпчий, стольник, воєвода та думний дворянин. Представник дворянського роду Леонтьєвих. У ١٦٤٥–١٦٤٨ рр. воєвода міста Севська.

28

Стародуб (також Стародуб-Сіверський) — місто в сучасній Російській Федерації, адміністративний центр Стародубського району в Брянській області. У період Гетьманщини — центр Стародубського полку Запорізького Війська. У описувану епоху Стародуб перебував під владою Польщі.

29

Караїми (від давньоєврейського — «караїм», букв. «той, хто читає») — нечисленна етнічна група, що походить від тюркомовних послідовників караїмізму у Східній Європі. Традиційними місцями проживання караїмів є Крим, деякі міста Західної України (Галич, Луцьк) та Литви (Тракай, Паневежис).

30

Балта-Таймез (у перекладі з татарської «сокира не торкнеться») — татарська назва старовинного караїмського кладовища в долині, що має назву Іосафатська біля фортеці Кирк-Єр, пізніше — Чуфут-Кале. Вважається, що караїми успадкували вірування шанування дерев від своїх предків хазар, і тому вирубка священних дерев вважалася великим гріхом.

31

Кобильський Іван Семенович (р. ж. ?) — другий воєвода Севська до ١٦٤٩ р.

32

Мається на увазі Соляний бунт у Москві, що стався за часів правління царя Олексія Михайловича Романова — одне з найбільших міських повстань середини XVII ст. у Московському царстві.

33

Морозов Борис Іванович (р. ж. ١٥٩٠–١٦٦١) — боярин Московського царства, один із найбільших землевласників свого часу, вихователь царя Олексія Михайловича.

34

Окольничий — придворний чин і посада в Московському царстві в XIII — початку XVIII ст. Із середини XVI ст. — другий (після боярина) думний чин Боярської думи. Окольничі очолювали накази, полки, призначалися в дипломатичні місії.

35

Плещеєв Леонтій Степанович (р. ж. ?–١٦٤٨) — дворянин, воєвода, суддя Земського наказу.

36

Під час правління імператора Нерона (р. ж. ٣٧–٦٨) у Римі ١٩ липня ٦٤ р. сталася сильна пожежа, що тривала майже п’ять днів, унаслідок якої з ١٤ районів міста вціліло лише ٤. За деякими версіями, місто було підпалено за наказом самого імператора Нерона, щоби той отримав натхнення для написання поеми про падіння Трої. Але прямих доказів правдивості цієї версії немає.

37

Згідно з положеннями Литовського статуту ١٥٨٨ р. між подружжям було можливе розлучення, а повторний шлюб після розлучення або смерті одного з подружжя допускався не раніше ніж через півроку.

38

Згідно зі статтями Литовського статуту ١٥٨٨ р. жінка, що виходила заміж без згоди своїх родичів, позбавлялася приданого, яке було обов’язковим під час укладання шлюбу, та права наслідування майна після своїх родичів.

39

Шрам, рубець.

40

Гоголь Остап (р. ж. ?–١٦٧٩) — соратник Б. Хмельницького, політичний і військовий діяч доби Руїни. Напередодні повстання служив ротмістром панцерних козаків у польському війську в Умані й перейшов на бік Б. Хмельницького з усією своєю хоругвою. Полковник кальницький (١٦٤٨, ١٦٧٤), подільський (١٦٥٤–١٦٦١, ١٦٦٣–١٦٦٩, ١٦٧٣–١٦٧٥) і брацлавський (١٦٦٣–١٦٦٥), наказний гетьман Правобережної України (١٦٧٥–١٦٧٩).

41

Базиліани — так називали ченців греко-католицького чернечого ордену святого Василя.

42

Біла річка — так козаки називали польську річку Вісла.

43

Виговський Іван Євстахійович (Остапович) (р. ж. ?–1664) — київський православний шляхтич, генеральний писар у 1648–1657 рр., регент у неповнолітнього Ю. Хмельницького, гетьман Війська Запорізького у 1657–1659 рр. Вніс великий вклад у розбудову української державності. Після приходу до влади, задля збереження державності та протидії грубого втручання Московського царства у внутрішні справи Гетьманщини, намагався змінити зовнішньополітичний курс на зближення з Річчю Посполитою (Гадяцький договір 1658 р. про входження України до складу Речі Посполитої як автономного утворення на кшталт Великого князівства Литовського), що призвело до московсько-української війни 1658–1659 рр. Іван Виговський став першим гетьманом Української козацької держави, який був страчений за участь у боротьбі за її незалежність — у 1663 р. він очолив старшинське угруповання, яке почало підготовку для усунення гетьмана П. Тетері й мало на меті об’єднання Правобережної та Лівобережної України як єдиної незалежної держави, але в жовтні 1664 р. був заарештований поляками та розстріляний без суду і слідства за причетність до повстання, яке спалахнуло у лютому 1664 р. на Правобережжі.

44

Каламар — чорнильниця.

45

Кількість козаків у сотні не була чітко визначеною — зустрічалися сотні, у яких налічувалося навіть до тисячі осіб.

46

У ١٦٤٠ р. відбувся Київський собор Православної церкви, який зайнявся проблемою юдейсько-християнських відносин. На ньому православне духівництво ухвалило рішення, за якими християнам заборонялося найматися на службу до євреїв, а також купувати в них м’ясо, звинувачуючи євреїв у тому, що вони продають його «отруєним і брудним», заборонялося їсти за одним столом, ходити в лазню тощо. У таких постановах історики вбачають вплив Католицької церкви — затверджуючи такі заборони, православне духівництво копіювало постанови католицьких Соборів та приписи папських булл.

47

Морозенко Станіслав (повне ім’я Станіслав-Нестор Морозовицький) (р. ж. ?–1649) — в 1638 р. полковник реєстрових козаків, з 1645 р. полковник корсунський, з 1648 р. полковий обозний Кропивнянського полку. З початку повстання відразу перейшов на бік Б. Хмельницького з усім своїм полком. Організатор воєнних дій на Поділлі влітку 1648 р., учасник Пилявцівської битви, у ١٦٤٩ р. під Збаражем командував кіннотою, де й загинув у бою. Походив зі шляхетського польського роду, за деякими джерелами — з галицько-волинської шляхти. За свідченнями сучасників, вирізнявся неймовірною хоробрістю, шляхетством і жорстокістю до ворогів. Після своєї загибелі Морозенко став прототипом героя народної думи «Пісня про Морозенка».

48

Потоцький Петро (р. ж. ١٦٢٢–١٦٥٧) — один із синів великого коронного гетьмана Миколи Потоцького, з ١٦٤٣ р. полковник коронних військ Речі Посполитої. За деякими джерелами, у Барі М. Кривоніс захопив у полон сина коронного гетьмана (наприклад, про це зазначає М. Костомаров), за іншими джерелами — один із членів роду Потоцьких, але не вказується ім’я та рівень споріднення.

49

Єлтушков — у сучасній Україні село Ялтушков Барського району Вінницької області. Назва «Єлтушков» запозичена з історичного нарису «Барське староство» М. Грушевського.

50

Чемериське — у сучасній Україні село Чемериси Барські Барського району Він­ницької області. Розташоване на правому березі річки Рів на відстані 17 км від Бара.

51

Мається на увазі сучасне українське місто Кам’янець-Подільський у Хмельницькій області.

52

Великий коронний канцлер — посадовець у середньовічній та нового часу Польщі, керівник королівської канцелярії й відповідальний за проведення зовнішньої політики країни. Посада великого коронного канцлера з’явилася в Польщі на початку XII ст. і заміщалася зазвичай духовною особою. Після Люблінської унії був введений пост особливого канцлера для Литви. За сформованою традицією, канц­лер коронний керував відносинами Польщі із Західною Європою, а канцлер Великого князівства Литовського — з Московським царством. Канцлер уважався першим посадовцем країни, формував уряд Польщі, стежив за дотриманням основного закону Pacta conventa, також керував королівськими судами — асесоріями.

53

Оссолінський Єжи (р. ж. ١٥٩٥–١٦٥٠) — князь, польський державний діяч і дипломат. Великий коронний канцлер у ١٦٤٣–١٦٥٠ рр. Був наближеним радником польського короля Владислава IV Вази.

54

Замойська академія — навчальний заклад у місті Замостя, заснований Яном Замойським в ١٥٩٤ р. Цього ж року папа Климент VIII затвердив створення академії своєю буллою. У ١٦٦٩ р. академія отримала статус університету. Незважаючи на те, що академія була католицьким навчальним закладом, її випускниками було багато православних культурних та громадських діячів.

55

Amicus verus — rara avis(лат.) — Надійний друг — рідкісний птах.

56

Сausis principalis(лат.) — головних причинах.

57

Causa prima(лат.) — перша причина.

58

Famigeratore(лат.) — пліткаря, поширювача чуток.

59

Карл-Фердинанд (Кароль Фердинанд Ваза) (р. ж. 1613–1655) — польський королевич, молодший брат короля Владислава IV Вази. Після смерті Владислава IV був одним із головних претендентів на польський трон.

60

Ян-Казимир (р. ж. ١٦٠٩–١٦٧٢) — Ян II Казимир Ваза, молодший брат короля Владислава IV, останній король польський і великий князь литовський із династії Ваза. Правив у ١٦٤٨–١٦٦٨ рр.

61

Ідеться про Марію-Луїзу де Гонзага (р. ж. ١٦١١–١٦٦٧), дочку французького герцога Шарля де Невера з дому Гонзага і Катерини де Майєнн, племінницю знаменитого герцога Гіза. Друга дружина польського короля Владислава IV. Королева Польщі під ім’ям Людовіка Марія. Після смерті свого чоловіка підтримувала його брата, Яна-Казимира й після обрання його королем вийшла за нього заміж.

62

Amor patriae (лат.) — любов до Вітчизни.

63

На службі в магнатів та великої шляхти часто перебувала більш дрібна, безземельна й бідна шляхта як прислуга або нахлібники. Всевладдя часом доходило до того, що за провини дрібну шляхту більш крупний шляхтич міг піддати тілесному покаранню, однак у цьому випадку і з поваги до благородного походження шляхтича сікли на розстеленому килимі.

64

Регіментар — тимчасовий командувач.

65

Заславський-Острозький Владислав Домінік (р. ж. ١٦١٦–١٦٥٦) — польський магнат, передостанній представник князівського роду Заславських, молодшої гілки роду князів Острозьких. Регіментар посполитого рушення у ١٦٤٨ р., учасник битви під Берестечком у ١٦٥١ р.

66

Остророг Микола (р. ж. ١٥٩٣–١٦٥١) — польський князь, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. З ١٦٣٨ р. — підчаший великий коронний. У ١٦٤٨ р. — регіментар посполитого рушення.

67

Маршалóк великий коронний — посадовець Королівства Польського. Наглядав за порядком та етикетом при дворі короля, гарантував безпеку королю, виконував поліцейську й судову владу у столиці та королівській резиденції. Виконував судову владу, сам або через заступника — Маршалківського суддю (міг засуджувати до грошових штрафів, ув’язнення, страти). Забезпечував прийом послів, допускав до аудієнції послів, влаштовував депутатів сейму та інших осіб, які прибули до короля. Керував роботою елекційного сейму, оголошував ім’я обраного короля. Стежив за порядком під час роботи вального сейму. Засідав у каптуровому суді (тимчасовий надзвичайний суд у Речі Посполитій для розгляду термінових справ і забезпечення внутрішньої безпеки під час безкоролів’я).

68

Divide et impera (лат.) — Розділяй і володарюй.

69

Епізод описаний у «Пам’ятниках козацьких воєн часів Хмельницького», ١٨٤٢ р., і в деяких польських літописах.

70

Фільвáрок, або фольварок — у Польщі, Литві, Україні та Білорусі у XIV–XIХ ст. панський сільськогосподарський хутір, багатогалузеве господарство, зорієнтоване на виробництво збіжжя на продаж. За панщини у фільварках використовувалася праця кріпосних селян, пізніше — наймана.

71

Діоген Синопський (р. ж. орієнтовно ٤١٢ до н. е., Синоп — ١٠.٠٦.٣٢٣ до н. е., Коринф) — давньогрецький філософ, учень Антисфена. Засновник школи кініків. Був украй помірним у насущних потребах та жив у бочці.

72

Монастир бернардинок — інакше монастир кларисинок, розташовувався в Галицькому передмісті Львова, поза фортечними стінами міста. Монастир був заснований наприкінці XV ст.

Бернардинки — так у Польщі називався католицький чернечий орден сестер кларисинок. Кларисинки (клариси, Орден святої Клари), заснований у ١٢١٢ р. святою Кларою Ассізькою. Багато монастирів кларисинок дотримуються суворого затворництва — спілкування черниць із мирянами може відбуватися лише через ґрати, що символізують перешкоду між мирським і самітницьким життям.

73

Урочище Гончариха було розташоване в долині річки Тетерева в Житомирській області сучасної України.

74

Fortuna meretricem est (лат.) — Фортуна — це шльондра.

75

Est avis in dextra, melior quam quattuor extra (лат.) — Птах у правій руці краще, ніж чотири в далечині. Аналог прислів’я «Краще синиця в руках, аніж журавель у небі».

76

Фортеця Кодак була взята полковником М. Нестеренком ١ жовтня ١٦٤٨ р.

77

О Dei, optimus maximus (лат.) — О Боже, найкращий та найвеличніший!

78

Лящ (Лащ) Самійло (р. ж. ١٥٨٨–١٦٤٩) — польський шляхтич, військовий діяч Речі Посполитої, який прославився своїми численними розбоями й насильствами. Декілька разів отримував прощення за численні ратні подвиги. Володів Макаровим у Київському воєводстві (у сучасній Україні смт Макарів у Київській області). Обіймав низку посад — старости овруцького, канівського, хорунжого подільського, стражника великого коронного. Помер у Варшаві під пісні спеціально запрошеного цигана.

79

Epicuri de grege porcus (лат.) — порося зі стада Епікура. Вислів належить Горацію й застосовується щодо людини, яка в житті цікавиться лише задоволеннями та розвагами. Поет використав його, звертаючись до Альбія Тібулла, маючи на увазі самого себе й те, що йому близька аксіологія — філософське вчення Епікура про потребу задоволень як фізичних, так і духовних.

80

Certa viriliter sustine patienter (лат.) — Боріться по-чоловічому, з терпінням та витривалістю.

81

Cedant arma togae!(лат.) — Нехай зброя поступиться місцем тозі.

82

Стародавній Рим розташовувався на лівому березі Тибру на сімох пагорбах. Сучасний Рим розташований на дванадцяти пагорбах.

83

Буджáкська орда — також Буджáцька орда, Аккерманська орда, Білгородська орда — автономне утворення ногайців, яке з’явилося на початку XVII ст. Було створене тими ногайцями, які оселилися на території Буджака. Ватажок орди, сераскір, підкорявся кримському ханові.

Буджáк — історична область на півдні Бессарабії, що займає південну частину межиріччя Дунаю та Дністра, а на сході омивається Чорним морем. Включає частину дельти Дунаю.

84

Вardzo szybko (польськ.) — дуже швидко.

85

Деякі історики вважають, що полковник Іван Ганжа перейшов на бік поляків, за що отримав офіцерський чин і шляхетство. Дійсно, в одному з документів, що дійшли до наших днів, є згадка про польського офіцера Ганжу, але чи дійсно цей Ганжа та уманський полковник Іван Ганжа — одна особа, достовірно стверджувати неможливо. Факт зради Івана Ганжі викликає сумнів — він стояв біля самих коренів Національно-визвольної боротьби українців, обіймав в армії Б. Хмельницького високий чин, мав повну довіру гетьмана, і його зрада під час Пилявцівської битви здається більш ніж нелогічною.

86

Не слід плутати взяття Збаража армією Хмельницького восени ١٦٤٨ р. з облогою Збаража, яка відбулася влітку ١٦٤٩ р.

87

Високий Замок — побудований у XIII ст. за часів князя Данила Галицького, лежав на горі Замковій. У ١٣٦٢ р. замість дерев’яного був збудований кам’яний замок польським королем Казимиром, який захопив Галичину. Замок був найважливішою оборонною цитаделлю міста.

88

Б. Хмельницький навчався у Львівському єзуїтському колегіумі, який у 1661 р. був перетворений на Львівський університет.

89

Ібрагім I (р. ж. ١٦١٥–١٦٤٨) — османський султан, що правив у ١٦٤٠–١٦٤٨ рр. Вирізнявся жорстокістю та розпутством.

90

Мехмед IV Мисливець (Авджú) (р. ж. ١٦٤٢–١٦٩٣) — османський султан, що правив у ١٦٤٨–١٦٨٧ рр.

91

Офіційний титул усіх польських королів в описувану епоху.

92

Є декілька версій смерті полковника М. Кривоноса. За однією з них, він помер від чуми, епідемія якої почалася восени ١٦٤٨ р.

93

Фідіппід (за іншими джерелами — Філіппід) — грек-афінянин, який у ٤٩٠ р. до н. е., незадовго до Марафонської битви, був відправлений до Спарти з проханням про військову допомогу і пробіг ٢٣٨ км туди й назад менш як за добу. Повернувшись, Фідіппід узяв участь у битві під Марафоном, відразу після якої пробіг ще ٤٠ км, не зупиняючись, від Марафона до Афін, аби сповістити про перемогу греків над персами. Добігши до Афін, він устиг крикнути: «Радійте, афіняни, ми перемогли!» — і впав мертвим.

94

У цьому листі, найімовірніше, підписався Станіслав Ревера Потоцький (р. ж. ١٥٧٩–١٦٦٧), двоюрідний брат великого коронного гетьмана Миколи Потоцького, який у ١٦٣٦–١٦٥٥ рр. був подільським воєводою.

95

Лист процитовано з оригіналу, що зберігається в Державному воєводському архіві в Гданську, шифр ٣٠٠.٢٩/١٣٠, лл. ٢٤٩ об. — ٢٥٠.

96

Крок — міра довжини, що дорівнює ٧١ см.

97

Нижній Замок — був розташований у долині річки Полтва. Названий так на противагу Високому Замку, що лежав на горі. Замок був побудований князем Левом Даниловичем, який обрав його своєю резиденцією. Становив частину оборонної системи Львова.

98

Levis est labor omnis amanti (лат.) — Для закоханого будь-які труднощі легкі.

99

Matrimonium iustum(лат.) — законний шлюб.

100

Ego collocutor putidius culusest (лат.) — Я — нудний співрозмовник.