Сердечна терапія

26

Антоніна прокидалася довго. Вона вже перейшла межу сну: голова цілком тверезо оцінила відсутність чоловіка поруч, одне око глянуло на будильник і знову прикрилося повіками, жінка млосно потягнулася і ще на якісь хвилини пірнула у тілесні спогади про вчорашні любощі з Романом. На диво, ніяких картинок перед очима не виникало, лише шкіра її, стегна, груди та губи ніби знову відчували його шалені поцілунки, дотики та міцні обійми. Вона несвідомо провела під ковдрою однією долонею по грудях, відчувши їхню пружність, а другою погладила живіт і завмерла, прокручуючи в собі вчорашнє.

Серце її калатало все сильніше, дихання стало глибшим, язик облизнув умить пересохлі губи. У животі почала наростати пульсація, надмірно стиснуті стегна затремтіли, і Антоніна солодко посміхнулася, здивована аж таким ефектом лишень від спогадів про вчорашнє. Вона на диво собі почала ритмічно стискати і розслабляти сідниці, відчувала: ще трохи — і станеться... Аж раптом почула, як у коридорі зачинилися броньовані вхідні двері, а потім металево клацнув прокручений у них ключ. Жінка завмерла.

«Ігор? Куди б це зранку?! — подумала вона. — Може, Соня приїхала новорічним подарунком? Ну-ну... Що ж, у кожного свої подарунки!»

Ще хвилин п’ять вона лежала на спині під ковдрою, розглядаючи тонку тріщину на стелі. Тілесні відчуття, що ледь не досягли свого піку, вивітрилися.

«От гад! Навіть це зіпсував!» — зітхнула Антоніна, вибралася з-під ковдри і рушила в душ.