Одного разу на Різдво

2017

Моє життя видається таким далеким від життя тієї людини, яка писала новорічні обітниці 12 місяців тому. Невтримно боляче дивитися на повні сподівань слова минулого року. Де б я зараз була, якби ми з Оскаром зачали дитину з першої чи другої спроби? Штовхала б візочка Брюсселем? Чи була б я щасливою? Уся ця картина надто далека від реальності мого життя, щоб її уявляти.

Зрештою, досить оглядатися назад. Час дивитись уперед.

1. Час визначитись із житлом. Мені цього літа виповнюється 30 — стара вже для того, щоб винаймати кімнату в чужій квартирі.

2. Робота. Нічого не маю проти своєї теперішньої роботи, але вона якась заяложена. Мені вистачає на сплату рахунків — саме на це й вистачає, але наразі не думаю, що цього достатньо. Я топчуся на одному місці. Дійсно, отак можу підбити підсумок усьому своєму нинішньому життю. Дивно: здавалося б, після потрясіння від розлучення стабільність роботи була б бажаною. Але насправді вона справляє зворотний ефект. Хочеться підкинути в повітря гадальну колоду та поглянути, як карта ляже. Я товчу воду в ступі, а волію пливти сама.

Ось. Такі мої рішення на наступний рік — в одному слові.

3. Пливти.